У парку Тараса Шевченка ховається місце, де молодь не просто «тусується», а знаходить друзів, розкриває себе, а іноді навіть отримує пораду, яка змінює життя. Молодіжний центр «Зустріч» – це не кафе, не клуб і точно не секта, як іноді жартома чи ні думають люди, а простір, де з вівторка по суботу панує атмосфера відкритості, тепла і взаємної довіри. Proslav завітав до центру, аби дізнатися про те, хто і як формує корисне дозвілля молоді.
Історія молодіжних осередків: від підвалу до молодіжного центру у парку
Як раніше вже розлого розповідав наш сайт, у 1977 році в Переяславі група ініціативних юнаків і дівчат на чолі з 35-річним інженером-будівельником Миколою Андрієнком об’єдналася в молодіжний клуб «Зустріч».
Спочатку місцем зібрання був звичайний підвал житлового будинку на вулиці Жовтневій (нині Покровська), який розпорядженням міськвиконкому від 31 березня 1977 року підвал офіційно виділили під клуб. Раніше, ще до цього, клуб діяв на швейній фабриці, поки його не «попросили».
У 1985 році, коли відвідувачів стало забагато для підвалу, Андрієнко, вже головний архітектор міста, переконав владу побудувати нове приміщення в парку.
Відтоді й до 1994 року маленька «Зустріч» виросла у будівлю, яка здавалася місцевим жителям справжнім палацом. У процесі будівництва вирішили, що ця споруда має слугувати всім жителям міста. Робочу назву «молодіжний центр» змінили на Народний центр культури «Зустріч».
Сплинуло кілька десятиліть, й нині у дітищі Андрієнка таки діє вимріяний ним молодіжний простір «Зустріч». У останні кілька років, за каденції Андрія Іващенка, який нині служить у лавах війська, його осучаснили – в рамках програми «Мріємо та діємо» від USAID та IREX на ремонт центру отримали 50 тисяч доларів: закупили нові меблі й техніку, створили комфортні умови – відремонтували стіни та вхідну групу, замінили проводку та батареї опалення.
Не забули й про зручність людей з інвалідністю – біля входу до центру збудували пандус, облаштували інклюзивні санвузли. Поза тим, персонал проходив навчання по роботі з безбар’єрністю просторів.
Ще до появи сучасного молодіжного центру «Зустріч» він був острівцем свободи й творчості. Щовечора молодь сходилася не лише поспілкуватися, а й відвідати різні гуртки чи дискотеку. Як тоді, так і зараз – через три десятиліття, потрапити сюди справді за щастя – тут закохуються, розкривають таланти, й відчувають себе вільними. Про це й говоримо з нинішньою керівницею центру Катериною Легенькою й фахівцем Владиславою Солошенко.
Рік змін: від методиста до керівниці
Катерина Легенька прийшла на посаду завідувачки центру 16 жовтня 2024 року. Раніше вона працювала тут організатором, потім методистом, а в липні того року звільнилася – поїхала до Києва шукати нові можливості. Але молодь не відпустила: діти телефонували, писали, просили не йти. «Перед звільненням вони кожен день приходили: «Кать, не звільняйся!», – згадує Катерина.
За кілька місяців, коли попередній керівник Андрій Іващенко вирішив долучитися до війська, її запросили назад – вже на керівну посаду.
«Я думала, що повернуся методистом, а мені кажуть: «Ні, ти будеш завідувачем». Я спочатку відмовилася, але потім подумала десь добу і погодилася. Це не про заробітну плату, це про відчуття своєї молоді для якої хочеться зробити класне місце дозвілля», – ділиться Легенька.
За рік роботи Катерини на керівній посаді складно не помітити, що центр дещо змінився. Якщо раніше ввечері тут могло зібратися з десяток молодих людей, то тепер 10 – це «коли майже нікого». У звичайний день сюди приходить 20-40 підлітків, у пікові дні чи під заходи – до 100 й більше. Навіть взимку їх не менше:
«Йдуть, бо тут тепло й світло, є чим зайнятися і з ким поспілкуватися». Ще за годину до відкриття вже телефонують на номер керівниці – «Ти коли там? Нам сумно, відкрий раніше». Зазначає, що серед відвідувачів – і молодь, яка переїхала з окупованих територій. Додає, що вона вже так асимілювалася у Переяславі, що іноді складно вирізнити що хтось звідкись приїхав.
Хто тут нині буває і чим займається?
Нині відвідувачі молодіжного центру – переважно школярі 5–11 класів, іноді студенти ЗП(ПТ)О «Переяславський професійний коледж», дещо рідше – молоді сім’ї з дітьми. Приходять сюди і після уроків, і на перервах (особливо з найближчих логістично Переяславського академічного ліцею імені Івана Мазепи та Переяславської гімназії №2). Переходять групами друзів, або класами. Зрідка хтось старший використовує заклад у форматі коворкінгу. Та й навіть, якщо ти прийшов сам, точно не лишишся без спілкування, уваги і приємного часопроведення.
Тут можна грати в настільні ігри (серед улюблених – «Монополія», «Мафія», «Еліас»), користуватися ноутбуками, робити домашнє завдання, дивитися фільм (як під час кінопоказів, так і просто попросити увімкнути якусь із наявних у кінофонді центру, грати в настільний теніс, відвідувати тренінги, пити чай чи каву з печивом, і, врешті, просто говорити.
«Вони мені розказують усе: що їли, з ким посварилися, хто з ким зустрічається чи розійшовся, кого ображають в школі, хто набив собі тату. Звісно ж, в умовах війни розповідають про те, що тато або брат, або хтось зі знайомих боронить країну, і вони переживають за них. Це як своєрідна сповідь – те, чим не завжди поділишся вдома. Дехто навіть називає мене старшою сестрою – ми дійсно стаємо рідними душами. Не без того, що я їх іноді повчаю – але виключно зі свого відносно недавнього за віком досвіду. Намагаюсь зі свого боку якось пояснювати що правильно, а що ні. Але чи почують вони мене, і чи дослухаються – вибір завжди за ними. Бо це їхнє життя. За цей рік бачу, як багато хто виправдав нашу назву «Зустріч» й познаходив тут нових друзів. І це прекрасно», – каже Катерина Легенька.
Молодіжний центр – полігон для молодих талантів
З 1 жовтня 2025 року до команди молодіжного центру приєдналася Владислава Солошенко – студентка-психологиня місцевого університету. Розповідає, що для неї центр – це ще й своєрідна практика:
«Я можу проводити тут тренінги, ігри, слухати, давати зворотний зв’язок і отримувати його щодо себе. Молодь зараз відкритіша, ніж ми в їхньому віці. Вони знають свої права, більше розвинені в інтернеті. Я б не прийшла до чужої людини, і не розказала все про себе. А вони – легко», – ділиться Владислава. Розповідає, що разом з соцслужбами, Червоним Хрестом і школами іноді тут проводять заняття з домедичної чи мінної безпеки.
У мріях дівчат відновити тут роботу «Speaking Club» чи запрошувати відомих людей – зізнаються, на це не вистачає коштів, аби оплачувати роботу викладача чи компенсувати гостям дорогу. Та й способів заробітку молодіжний центр має не багато.
«У нас можуть проводитися різні, навіть не молодіжні заходи. Але якщо захід сам по собі безкоштовний, то і приміщення буде надано безкоштовно. Якщо захід передбачає платний вхід або має на меті заробіток, то мова про оренду приміщення. Але це вже не до мене», – додає з цього приводу.
Чому сюди тягне молодь?
Легко, аби не відволікати, проходимося з проханням до юних відвідувачів відповісти на питання «Чому ви ходите до молодіжного центру, чим вас він притягує?»
- «Катя і Влада», – відповідає одна з дівчат на питання, що її манить.
- «Тут не повчають, не моралізують. Просто слухають. І ти знаєш – тебе зрозуміють. Тут не страшно бути собою», – додає інша.
- «Тут не карають за помилки, але й не дозволяють поганого: російську музику вимикають чи коли дивишся якісь тіктоки російською. Насамперед, вимагають поваги до себе і оточуючих», – узагальнює один із відвідувачів.
Також, разом з Катею та Владою, пригадуємо як 16 серпня біля Молодіжного центру «Зустріч» відбулася толока, де близько 20 підлітків власноруч виправили наслідки вандалізму своїх ровесників. Лавки та столи, які раніше довелося прибрати через обписування нецензурщиною та сміття, повернули на місце – ретельно пофарбували в стильні чорний, сірий і білий кольори, а для унікальності додали відбитки долонь і автографи.
«Лавки тоді забрали, бо деякі поводилися недобре – обписали гидотою, смітили. Посидіти молоді на вулиці не лишалося де, тому сказали «Ми все виправимо – тільки поверніть. Хочемо, щоб було красиво й охайно». Кілька годин сміху, роботи й гарного настрою – і вуличні меблі знову ожили завдяки молоді. І служать для молоді», – розповідають дівчата.
Потреби та мрії на майбутнє
«Іноді нам дуже не вистачає кави в зернах – діти хочуть, але ми не можемо її завжди купувати за свої кошти, як і інші розхідники – чай, печиво. Також хотілося б поповнити колекцію ігор – старі наші відвідувачі вже вивчили чи не напам’ять, а нові і хороші подекуди коштують по декілька сотень гривень. Ще хотіли б збільшити кількість пуфів, бо дерев’яний стілець після дня у школі – це не зовсім відпочинок. Хочеться якомога більше м’яких крісел. Звісно ж, молодь хотіла б, аби центр працював довше. Коли є змога, ми намагаємося задовольнити цю потребу», – каже Катерина Легенька.
Також керівниця молодіжного центру додає, що хоче, щоб молодь сама пропонувала проєкти й ідеї. За кілька років бачить цей центр як простір, де юнаки та дівчата не лише «споживатимуть» наявне, а й створюватимуть нове. Зізнається, буде класно якщо хтось із нинішніх відвідувачів запалиться цією справою настільки, що стане наступним керівником «Зустрічі». Жартуючи, не виключає, що, може, колись працівників центру замінять роботи.
«Щоб, умовно, прийшли і сказали: «Ми знайшли грант, допоможи написати». Поки що ініціативи знизу, навіть у базових ідеях не так багато. Помічаю, що діти приходять сюди за атмосферою, а не за структурованими заходами», – додає Катерина.
Молодіжний центр «Зустріч» у 2025 році – це не тільки про розваги
За враженням перебування тут лише в один буденний вечір, він про те, що підліткам потрібне місце, де їх чують. Де можна бути собою. Де старші – не вороги, а друзі.
Якщо ви в Переяславі – неодмінно завітайте. Якщо ви бізнес чи небайдужий – принесіть сюди каву в зернах, придбайте пуф чи нову гру. Якщо ви батьки – не бійтеся відпускати сюди дітей. Дівчата ревно намагаються стати другим домом для переяславської молоді.
Поза заходами у самому закладі, працівники Молодіжного центру організовують івенти у селах громади, зокрема з переглядами фільмів та різними розважальними іграми. Кажуть, єдине питання яке час-до-часу виникає – наявність транспорту аби привезти екран. Телефон для контакту: +380 63 513 90 66 (Катерина).
Дізнаватися про актуальні події та роботу «Зустрічі» можна на сторінках у соціальних мережах:
- Facebook – https://www.facebook.com/mc.zustrich;
- Instagram – https://www.instagram.com/mc.zustrich.
Принагідно дівчата дякують відділу молоді та спорту та відділу культури і туризму Переяславської міської ради за підтримку і повсякчасну допомогу.
А тим часом вокальна студія «Сузір’я» у Переяславі запрошує дітей і дорослих на заняття