Переяславка Людмила Корж-Александрова повідомила радісну новину – її брат, захисник Володимир Александров, який вважався безвісти зниклим, живий і вже на рідній землі.
«Безмежно дякую кожному, хто долучився до порятунку брата, особливо комбату Lemur, який тримав зі мною зв’язок. Про нього вже пишуть – про нашого Героя», – написала на своїй сторінці у Facebook Людмила.
Як розповіла сестра військовослужбовця, Володимир зазнав поранення під час бойового завдання в районі Костянтинівки на Донеччині. Перебуваючи на позиціях, він був захоплений окупантами.
Попри поранення й надзвичайно складні умови, Володимиру вдалося зробити, здавалося б, неможливе: він переконав двох поранених російських штурмовиків скласти зброю й здатися українським військовим.
«Поки бійця вважали зниклим безвісті, йому вдалося переконати двох поранених окупантів здатися українцям. На жаль, вижив лише один з ворожих штурмовиків, які вирішили скласти зброю. Кілька днів тому стало відомо, що Володя поранений, але живий. Намагається доповзти з полоненим до своїх», – написала пані Людмила.
Командування ухвалило рішення про проведення негайної рятувальної операції. Керував нею заступник командира 11-го армійського корпусу Павло Федосенко. До операції були залучені два підрозділи, і в результаті пораненого бійця вдалося евакуювати.
У коментарі нашому виданню Людмила Корж-Александрова розповіла, що її брат став на військову службу 30 травня 2025 року.
«19 січня, прямо перед виходом на позицію, ми з ним зізвонилися. Він сказав: “Там пекло, і я можу не повернутися. Я подзвоню, якщо не я – то тобі подзвонять”. Він знав, куди йшов», – згадує жінка.
26 січня командир повідомив родині, що Володимир зник безвісти. Територія, де він перебував, уже була під контролем ворога, і дістатися туди було надзвичайно складно. А 27 січня родину офіційно сповістили про статус «безвісти зниклий».
«Я молилася і вірила. Відчувала, що він живий. Казала всім: “Шукайте, він живий, він десь є і йде додому”. Мої відчуття мене не підвели», – ділиться Людмила.
Після семи днів болісного очікування, 31 січня, Людмилі зателефонував командир по відеозв’язку.
«Доброго дня, я вам зараз покажу когось…» – і на екрані вона побачила свого брата живим.
«Це була хвилина, яка стала найкращою у моєму житті. Сльози радості, неймовірні емоції», – згадує Людмила.
Нині Володимир перебуває у Харкові. Він поранений і сильно виснажений – кілька днів змушений був повзти до своїх на руках. За словами медиків, наслідки поранень серйозні, але не критичні. Попереду на захисника чекають лікування та операція.
«Комбат сказав, що він зміг вижити й дістатися додому в першу чергу завдяки собі та своїй силі. А настрій у нього вже дуже гарний. Він неймовірний молодчина», – передає слова військових сестра.
За словами Людмили, побратими й медики вражені мужністю та витривалістю Володимира.
«Я знала, що він знайде вихід. Навіть при зустрічі з хлопцями він уже усміхався. Недарма у нього такий промовистий позивний “Позитив”», – каже вона.