У четвер, 25 червня, Переяславський академічний ліцей імені Івана Мазепи знову зустрічав свого випускника, але, на жаль, увічненого в граніті. На фасаді закладу відкрили меморіальну дошку воїну Вадиму Білеру, який загинув у боротьбі за свободу та незалежність України, передає Proslav.
Вшанувати подвиг захисника на шкільному подвір’ї зібралися рідні, друзі, викладачі та представники влади. Захід розпочали зі світлих спогадів: ведуча Влада Черненко розповіла, яким пам’ятають Героя у мирному житті.
Вадим Володимирович Білер народився 10 грудня 1989 року. Після закінчення ліцею імені Івана Мазепи (на той час – Переяславської гімназії) здобув вищу освіту в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі. За фахом він був електриком, проте згодом знайшов своє покликання у справі, що вимагала максимальної точності, залізного терпіння та світлого розуму – працював налагоджувачем технічного устаткування на підприємстві «КОСТАЛ Україна».
«Його робота полягала в тому, щоб приборкувати складні механізми, усувати збої та повертати системі правильний ритм. Колеги знали: якщо виникла технічна проблема – Вадим розбереться, налагодить, і все знову запрацює як треба. У ньому самому було дуже багато внутрішнього світла, надійності та щирого оптимізму, який діяв на людей навколо як надійний орієнтир. Але найбільшим джерелом світла, його головним всесвітом, заради якого він жив і дихав, була донечка Діана. Усе, що він робив, було заради того, аби її очі світилися щастям», – зазначила ведуча.
У перші місяці повномасштабного вторгнення Вадим Білер прийняв мужнє, виважене рішення. Він зрозумів: замало наводити лад у тилу, коли руйнується доля твоєї країни. Треба йти туди, де ворог намагається загасити наше життя, і захищати світло там. Він змінив цивільні інструменти на зброю і 1 травня 2022 року став до лав Збройних Сил України.
Військову службу чоловік гідно ніс понад три з половиною роки. Спочатку – в легендарній 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців, згодом – у 150-й бригаді та у 2-му єгерському батальйоні. На фронті він став командиром відділення управління командира мінометної батареї.
«Тепер він не просто давав світло, а випалював ворога, який прийшов нищити нашу землю», – наголосила Влада Черненко.
Життя воїна обірвалося 22 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Удачне Покровського району Донецької області. Вадиму було всього 36 років.
Почесне право відкрити меморіальну дошку надали найріднішим – мамі захисника Світлані Юріївні та його донечці Діані.
Чин освячення меморіальної дошки звершив настоятель храму Святого рівноапостольного князя Володимира Великого ПЦУ, протоієрей Іван Будняк:
«Ми, як християни, не маємо права забувати, а повинні постійно згадувати Вадима у своїх молитвах, шанувати його великий подвиг. Православна церква порівнює таку самопожертву з подвигом самого Христа, який також віддав життя за кожного з нас. Будемо молитися за Вадима, щоб Господь простив йому гріхи і дарував Царство Боже, яке він своїм героїзмом справді заслужив».
Ведуча зазначила, що створення цього пам’ятного знака стало спільною справою багатьох людей. Рідні, друзі, колеги, сусіди, волонтерки клубу мікрорайону Карань і навіть ті, хто не знали захисника особисто, долучилися до виготовлення меморіальної дошки гривнею.
У грудні 2024 року на стінах Переяславського ліцею імені Івана Мазепи увічнили пам’ять Андрія Пищика. А вже за півтора року поруч з’явилася ще одна меморіальна дошка – на честь його однокласника Вадима Білера. Відтепер вони знову разом: як колись ділили шкільну парту і пліч-о-пліч стояли на захисті Батьківщини, так і тепер назавжди поруч у пам’яті міста.
Зі словами скорботи до присутніх звернувся голова Переяславської громади Вячеслав Саулко:
«Триває страшна кровопролитна війна. Мільйони людей сьогодні залишилися без житла, сотні тисяч загинули – військові, цивільне населення, невинні діти. Страшно уявити, що було б, якби не наші захисники, наші Герої. Сьогодні ми відкриваємо дошку в пам’ять про Вадима. Але це також пам’ять про всіх тих, хто віддав своє життя і зараз дивиться на нас із портретів на стінах наших ліцеїв. Я хочу низько вклонитися кожному захиснику, який боронить нашу державу. Висловлюю щирі слова співчуття найріднішим. Вам зараз дуже важко, але ви ніколи не залишитесь наодинці. Ваш син і батько назавжди залишиться Героєм нашої громади».
Своїми спогадами поділилася однокласниця Вадима Дарія Фетісова:
«Дуже важко говорити… Сьогодні я на порозі своєї рідної школи не як учениця, і не на батьківські збори прийшла. Я прийшла на відкриття меморіальної дошки Вадима. Пам’ятаю його як доброго, щирого, вихованого, прекрасного хлопця. Він мужньо обороняв нашу Батьківщину, тримав позиції як справжній чоловік. У дитинстві, читаючи книжки, ми уявляли героїв дещо інакше. Сьогодні ж я не хочу бачити наших героїв, які повертаються додому “на щиті”. Хочу, щоб вони поверталися сильними, усміхненими до своїх родин і дітей. Низький уклін Вадиму, його батькам. Хочеться, щоб родина трималася і згадувала його таким, яким він був у наших шкільних роках – світлим, позитивним, прекрасним чоловіком. Його загибель у такому розквіті сил – це надзвичайно велике горе і втрата».
На знак вдячності та шани присутні поклали до меморіалу живі квіти – як символ того, що життя українців триває завдяки захисникам.
«Сьогодні Вадим Білер повернувся до своєї гімназії. Тепер він щодня зустрічатиме учнів на цьому порозі, нагадуючи кожному, якою ціною дарується ранок, можливість вчитися, жити й просто бути вдома. Ця меморіальна дошка – не про смерть. Вона про життя. Про те, що Переяслав уміє бути вдячним, уміє єднатися і ніколи не забуває тих, хто тримав для нас небо. Дякуємо всім, хто прийшов розділити цю хвилину і хто щодня продовжує підтримувати наших захисників. Живіть, працюйте і творіть майбутнє так, щоб хлопцям звідти, з висоти, не було за нас соромно», – підсумувала ведуча.
