На Переяславщині завершується хвиля переходів храмів із орбіти УПЦ до ПЦУ. Сьогодні «пав» один з ключових форпостів т.зв. церкви «московського патріархату» в місті – Свято-Успенський кафедральний собор перейшов до Православної Церкви України. На зборах у приміщенні копусу №2 Центру культури і мистецтв (колишній будинок культури) за адресою вулиця Григорія Сковороди, 83 таке рішення підтримали 136 осіб. За те, аби лишитися в УПЦ проголосував один вірянин.
Головуючою зібрання обрали Світлану Шевченко, ще чотири особи які склали лічильну комісію зборів. Присутнім, зареєстрованим на вході жителям міста і гостям зібрання, про те, чому важливо якнайдалі віддалитися від росії та перейти до ПЦУ уже традиційно розповідали міський голова Вячеслав Саулко, колишні очільники міста Іван Якименко та Тетяна Чайка, протоієрей Свято-Воскресенського храму (ПЦУ) Іван Бобітко, професорка місцевого університету, просвітянка Ганна Токмань. Їхні промови були натхненними, сповненими українського духу та історично-вірними. Промовці вкотре намагалися достукатися до свідомості панотців з УПЦ, апелювали до їхньої совісті та намагалися пояснити що громада немає нічого проти священнослужителів які вже багато років пліч-о-пліч з вірянами міста – вінчають сотні містян, хрестять тисячі їх дітей, проводять в останній земний путь їх рідних. Їх просто просять й надалі бути зі своїми парафіями, правити у своїх рідних храмах проте підтримати свідомих переяславців у рішенні робити це у складі Православної Церкви України, як такої, яка з 2014 року молиться за мир в Україні, за її військо та владу, стоїть на чітких проукраїнських позиціях, має свого Патріарха та не залежить від проросійських кураторів ззовні та всередині країни.
Врешті, гадаємо, більшості з вас зрозуміли, що питання переходів релігійних громад лежить не в вині переяславських отців з УПЦ, а куди більше в площині інституту зруйнованої за роки війни репутації УПЦ, яку та дуже хоче виправити і намагається заскочити в останній вагон.
На прикрість отці УПЦ МП, зокрема архімандрит Ніл, протоієрей Іван Гайдучок (старший) і отець Іван Гайдучок (молодший), які були присутні в залі та брали слово, попри гарячий проте вірний тиск громади міста лишалися непохитними – вони надалі підкреслювали що виступають «за все українське» і «проти воз’єднання з ПЦУ» водночас. Хтось апелював до якоїсь технічної автокефалії своєї церкви, з опалу говорив про те, що може не молитися за тих хто цього не хоче. Врешті показово, що в кулуарах зібрання архімандрит Ніл окреслив ситуацію старою російською приказкою «ты виноват лиш только в том, что больно хочется мне кушать» – мовляв, що б я не робив вони мене не почують. Архімандрит, дім якого в Ірпіні, за розповідями самого отця, зруйнували російські окупанти. Архімандрит, який заледве вибрався з міста в облозі, і далі не розуміє, що рішення лежить далеко в політичній площині, а в тому, що, чомусь, парафіяни Свято-Троїцької церкви учора обрали помолитися біля свого храму аніж прийти і утвердити свій вибір лишитися в УПЦ і поговорити з сторонниками ПЦУ, чому вони підтримують саме таке рішення та відшукати ключ до примирення. Так і не стало зрозуміло, у чому першопричина того що отець і син Гайдучки теж не хочуть переходити до ПЦУ – стоячи на непохитних проукраїнських позиціях, відрікаючись від російського впливу який панував (а можливо, неофіційно, й досі панує – прим.авт.) в УПЦ вони чомусь не хочуть полишити цю церкву, можливо чекаючи, коли верхівка «промосковської» церкви знайде якесь своє рішення, як вийти з цієї ситуації з найменшими втратами.
Врешті, ПЦУ приймає до свого лона новий храм – Свято-Успенський кафедральний собор і обирає нового церковного старосту Олександра Ігнатенка.
Відеоогляд зібрання ProSlav традиційно запропонує вам завтра.