Під час виконання бойового завдання під Бахмутом на Донеччині загинув 26-річний захисник з Переяслава – Сергій Михайловський. Майже три довгих роки його рідні жили надією, вірячи, що він живий. Однак, на жаль, усі сподівання обірвала трагічна звістка. Сьогодні, 21 вересня, молодий Герой віднайшов вічний спокій на рідній землі.
Він був люблячим чоловіком, батьком, сином, братом та вірним другом. Будував плани на життя, мав жити, радіти, любити, виховувати маленького сина. Але став символом відваги, поклавши своє молоде життя на вівтар свободи України.
Сергій Михайловський народився у Переяславі 14 серпня 1997 року. Тут зробив свої перші кроки, ходив до місцевого дитсадочка «Сонечко». Згодом сім’я переїхала до села Тарасівка Ташанської громади, де хлопчик навчався в Улянівській школі. Після закінчення 9 класів здобув фах кухаря у Переяславському центрі професійно-технічної освіти (ЦПТО).
Рідний брат захисника, Микола Михайловський, розповідає, що Сергій з дитинства був залюблений у спорт – захоплювався футболом та баскетболом. Хлопці були один для одного не просто братами, а надійним плечем і найкращими друзями. Вони разом грали за футбольну команду «Пологи-Яненки», а ще Микола навчив брата грати на гітарі. Й у дорослому житті брати також були нерозлучними: разом працювали в одній із найбільших логістичних компаній країни, де нині Микола обіймає посаду начальника відвантаження.
Після закінчення училища у 2017 році Сергій проходив строкову службу в лавах Головного управління Національної гвардії України. А з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Сергій та Микола стали на захист Батьківщини, підписавши контракт із Ташанським ДФТГ. Після розформування добровольчого формування у травні, Микола мобілізувався до лав 72-ї ОМБр, а Сергій повернувся на роботу. Але вже у серпні 2023 року Сергій також був мобілізований до Збройних Сил України.
Він пройшов курс базової підготовки у навчальному центрі «Десна», після чого був направлений на військові навчання до Іспанії. Повернувшись в Україну, став військовослужбовцем 5-ї окремої штурмової бригади (в/ч А4010), у складі якої пройшов найгарячіші бої. Захищав Україну на посаді стрільця-помічника гранатометника 1-го штурмового відділення 1-го штурмового взводу 8-ї штурмової роти 3-го штурмового батальйону.
В листопаді 2023 року під час виконання бойового завдання Сергій разом із побратимами зник безвісти.
«Через кілька днів мені зателефонував його командир і повідомив, що Сергій загинув, але тіло не змогли евакуювати. Мені не хотілося в це вірити… Я телефонував усім побратимам, контакти яких залишив брат, але всі вони сказали, що його більше немає», – згадує Микола.
Попри це, сім’я відмовлялася вірити у загибель. Вони чекали до останнього, шукали самотужки, залучали небайдужих людей. Рідні невпинно шукали свого захисника, їздили на різноманітні акції, зустрічі, чіпляючись буквально за кожну волосинку надії. Їхні серця переконували: «Він живий».
«Як з’ясувалося, тіло Сергія передали по обміну ще у грудні 2024 року. Але результати ДНК-експертизи підтвердилися лише у вересні 2026-го. Збіг із його сином склав 99,9%», – з невимовним болем ділиться брат.
Сергій Михайловський загинув 29 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання з виявлення та знищення сил противника в районі Іванівського Бахмутського району Донецької області. Без найріднішої людини залишилися дружина, чотирирічний син, мама, бабуся та брат.
Сьогодні у Храмі Воскресіння Христового відбулася заупокійна служба за полеглим воїном. Розділити біль рідних і віддати останню шану Герою прийшли близькі, друзі, знайомі, колеги, представники влади та небайдужі жителі громади.
Прощання символічно та трагічно збіглося із Міжнародним днем миру. Звертаючись до присутніх, священнослужитель ПЦУ отець Анатолій промовив проникливі слова:
«”Бог є любов”, – говорить Святе Письмо. Але любов має бути дієвою. І приклад цієї дієвої любові показав нам сам Господь наш Ісус Христос… Він приніс цей завіт любові на землю. Ходячи до кожної оселі, Він говорив: “Мир вам”. Сьогодні весь світ вшановує День миру. Але в нас, в Україні, ми вшановуємо його під звуки повітряних тривог, вибухів, під плач матерів і дітей за спочилими захисниками. Це великий біль не тільки для вас, дорога родино, це великий біль для всієї громади. Бо кожен наш захисник – це чиясь надія, чиясь опора, чиєсь майбутнє, яке тут, на землі, на жаль, уже не збудеться. Але Господь говорить, щоб ми вірували в життя вічне, і до нього Він кличе всіх нас».
Веселий і усміхнений, Сергій тепер дивиться зі світлини небесним янголом. Війна обірвала молоде життя, забравши дорогоцінні миті, спільні сімейні радощі, мрії про майбутнє.
Поховали воїна на Заальтицькому кладовищі під звуки державного гімну та прощального військового салюту.
Світла пам’ять і вічна слава Герою, який віддав життя за свободу і незалежність України! Щирі співчуття рідним та близьким.
