Сьогодні, 2 грудня, до Переяслава завітав очільник країни Володимир Зеленський. Про це повідомляє ProSlav з посиланням на допис Президента України в телеграмі.
Як зазначив Зеленський, саме у нашому місті розташовано пам’ятний знак до 300-річчя від дня народження українського філософа, що було встановлено з нагоди включення цієї дати до Календаря пам’ятних дат ЮНЕСКО.
«Творчість Сковороди залишається актуальною й сьогодні. Перефразовуючи найвідоміші слова філософа, хоч би як окупанти намагалися нас зловити – їм нас не спіймати. Ми обов’язково вистоїмо», – підкреслив лідер держави.
Яким було життя Григорія Сковороди та чим він пов’язаний з нашим містом?
Григорій Сковорода родом з козацької сім’ї із села Чорнухи на Полтавщині. З дитинства захоплювався музикою: слухав кобзарів, співав церковних пісень, навчався в дяка, з п’яти років міг змайструвати сопілку і відтворював на ній пташиний спів. Цікавився наукою: за однією з версій дослідників, з 12 років навчався в Києво-Могилянській академії, опанував латину, старогрецьку, староєврейську, польську, німецьку, італійську та угорську мови. Завдяки винятковому голосу Сковорода потрапив до Петербурзької придворної капели імператриці Єлизавети, де писав ноти, навчився гри на скрипці, флейті, бандурі, органі, гуслях і цитрі (струнний щипковий інструмент — ред.).
У 1745 році в складі експедиції з добору токайських вин потрапив у Європу. Упродовж п’яти років на території сучасних Угорщини, Словаччини, Австрії (можливо, також Італії та Німеччини) здобував освіту, відвідуючи лекції, бібліотеки. Повернувшись до України, Григорій Сковорода викладав у Переяславському колегіумі поетику за запрошенням місцевого єпископа. Його програму (подейкують, дещо протестантського ухилу) єпископ не схвалив, і Сковороду звільнили. Саме в нашому місті видатний філософ написав велику кількість своїх творів, зокрема «Сад божественних пісень». Поза тим протягом 5 років відомий любомудр працював домашнім вчителем у переяславського поміщика Степана Томари в с. Кавраї, навчаючи та виховуючи його сина Василя.
Мандрував Україною, зупинявся в друзів. На відміну від мандрівних дяків, які заробляли в дорозі на шматок хліба, Григорій Сковорода подорожував, бо мандрівка – частина його філософії. Відмова від матеріальних цінностей для нього є одним із щаблів духовного розвитку: «Коли дух людини веселий, думки спокійні, серце мирне, — то й усе світле, щасливе, блаженне. Оце і є філософія». Григорій Сковорода мало їв і спав, проте відзначався добрим самопочуттям і гарним гумором.
