Переяслав знову обʼєднаний скорботою. Страшна війна забрала життя ще одного з найкращих синів України. 22 жовтня зі смутком та болем жителі міста провели в останню дорогу свого земляка, Героя Володимира Поліщука, який загинув 15 жовтня на Донеччині, повідомляє Proslav.
До когорти воїнів Небесного Легіону доєднався справжній патріот, 48-річний Володимир Поліщук. Народився Володимир Іванович 18 березня 1975 року в селі Пологи-Яненки. Разом з родиною проживав у Переяславі. Був трудолюбивим, вправним господарем, не цурався ніякої роботи. Працював на виробничому підприємстві у селі Пристроми, на пилорамі в Переяславі, в аеропорту «Бориспіль».
З перших днів повномасштабної війни захищати Батьківщину від російських окупантів пішов син Володимира Максим. Слідом за ним пішов і сам Володимир – 20 березня 2022 року його мобілізували на військову службу в складі 137-го батальйону територіальної оборони. Служив кулеметником другого стрілецького відділення другого стрілецького взводу другої стрілецької роти.
Вдома на нього з нетерпінням чекали дружина Людмила, донька Наталія та двоє онуків. Молодшою онучкою, 4-річною Алісою, дідусь не міг натішитися. Безмежно любив і усім розповідав про свою маленьку принцесу.
Виконуючи бойове завдання, Володимир опинився в одній з найгарячіших точок війни – боронив Україну від російських окупантів у районі села Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.
– Близько 8-ї години ранку відбувався масований артилерійський і мінометний обстріл наших позицій в районі Кліщіївки, – розповів представник військової частини з позивним «Шусть». – Ворог розпочав штурмові дії. Володимир Іванович у складі групи з шести військовослужбовців перебував на позиціях. Внаслідок обстрілу четверо його товаришів загинули відразу, а Володя і ще один побратим отримали поранення. Будучи пораненими, надали собі мінімальну допомогу і продовжували відбивати ворожу навалу. Це воїни-герої – вони виконали завдання і не допустили просування ворога далі.
Побратим і родич загиблого Валентин із позивним «Удав» розповів, що Володимир утримував позиції після того, як їх відбили від рашистів наші штурмовики.
– Після масованого артобстрілу орки пішли на штурм, залізли в окопи і Володя отримав осколкове поранення, сам наклав собі турнікет, і після цього відстрілювався ще близько трьох годин, сам залишився на позиціях. Кульове поранення стало для нього фатальним…
Домовину з тілом захисника України навколішки, схиливши голови у пошані, зустрічали мешканці міста біля родинного помешкання. Чин похорону за упокій душі українського бійця звершили у храмі Святих Апостолів Петра і Павла. Попрощатися з Героєм прийшло дуже багато людей. Ніхто не міг стримати сліз від непоправної втрати.
Вічний спокій оборонець знайшов на кладовищі мікрорайону Підварки. Зі словами співчуття до рідних загиблого звернувся голова громади Вячеслав Саулко:
– Хочу подякувати близьким, рідним. Володимир загинув як Герой. Він назавжди житиме в наших серцях. Кожен хто проходитиме повз могили, будь ласка, зупиніться, пом’яніть! Ми ніколи не пробачимо ворогу все, що він чинить на нашій землі.
Герою востаннє віддали військові почесті, а рідним вручили державний прапор України. На честь солдата гучно прогримів трикратний стрілецький салют. Тепер він навічно з небесною вартою.
