Данне відео зняте з викориистанням технології “360”. Якщо технологія не доступна в програвачі, перейдіть на YouTube натиснувши кнопку нижче.
Вознесенський собор зводився у самому центрі стародавнього майдану за кошти гетьмана Івана Мазепи в період з 1695-1700 рр.Завдяки оригінальній композиції, витончено виконаним архітектурним деталям і декору споруда визнана видатним витвором архітектури доби українського бароко і сьогодні по праву вважається однією з найцінніших перлин Переяслава. На початку 30-х років минулого століття, коли радянська влада розгорнула жорстоку антирелігійну політику собор був зачинений і лише тільки в 1975 році було прийнято рішення пристосувати собор під музейну експозицію, де була створена діорама “Битва за Дніпро в районі Переяслава і створення Букринського плацдарму восени1943 року». Над полотном довжиною 28 метрів і 7 метрів висотою майстри батального живопису працювали понад 4 роки. Діорама вражає своєю реалістичністю та не залишає байдужих серед туристів і місцевих жителів. Музей став своєрідним пантеоном боїв за Букринський плацдарм, адже у боях, зображених на полотні,загинуло більше 200 тисяч радянських і 55 тисяч німецьких солдатів. 330 радянських бійців і командирів отримали високе звання Героя Радянського Союзу. Поблизу Вознесенського собору впорядкований затишний сквер з фонтаном у формі серця, а мальовнича територія є однією з найулюбленіших локацій для весільних фото та відпочинку місцевих жителів. Первісно Вознесенський храм був призначений для розміщення головної кафедри єпископа переяславського, тому поруч з храмом у 1770-1776 роках була зведена дзвіниця, що зараз належить до типологічної групи великих дзвіниць Лівобережжя, де головний декор складають дорійські та корінфські колони, карнизи, розетки, маски янголів. Такі споруди у ХVIIІст. доволі часто зводились при монастирях, проте до сьогодні збереглись одиниці. На жаль, але в роки радянської влади до 1986 року пам’ятку використовували, як водогінну башту, що вкрай негативно вплинуло на стан її збереження. У 2008 р. зусиллями вірян УПЦ київського патріархату дзвіницю пристосували під церкву й освятили на честь Почаївської Божої Матері. Наразі Вознесенський собор та дзвіниця включені до національного реєстру культурної спадщини. Протягом XVIII ст. були сформовані й інші композиційні архітектурні акценти монастирського кварталу: цегляна надбрамна церква,яка не збереглася різноманітні будівлі адміністративного та господарчого призначення, а також колегіум, що сьогодні приваблює в Переяслав багато туристів та є справжньою окрасою міста. Будинок колегіуму побудований в 1753 році невідомим майстром,за кошти переяславсько–бориспільського єпископа Іоанна Козловича. Його корпус є надзвичайно цінним об’єктом, адже в архітектурі зафіксовані автентичні принципи побудови навчальних закладів України, що існували у ХVІІІ ст. Муровані стіни й досі зберігають барокове алебастрове ліплення та емблему Переяславської семінарії в якій, свого часу викладав поезію видатний український філософ, поет і педагог Григорій Савич Сковорода. Сьогодні в стінах колишнього навчального закладу функціонує меморіальний музей філософа.
