Трагічні звістки з фронту одна за одною надходять у Переяславську громаду. Передчасно, у розквіті сил, до Небесного війська крокують молоді, відважні Герої. Сьогодні, 8 серпня, на щиті додому повернувся Руслан Бордюк, повідомляє Proslav. Йому назавжди 33 роки.
Вулицями рідного Переяслава, в якому Руслан Бордюк народився та виріс, траурний кортеж прямував до храму Воскресіння Христового, де сотні земляків прийшли віддати шану своєму Герою. Подруга Руслана розповіла, що його знали й поважали дуже багато людей, адже він завжди був позитивним, добродушним і дружелюбним.
Руслан Бордюк народився 3 грудня 1990 року. Закінчив загальноосвітню школу №7, зараз – Переяславський ліцей імені Володимира Мономаха. У цивільному житті працював торговим представником.
У лавах Збройних Сил служив водієм відділення радіаційного захисту військової частини в складі 28-го ОСБ. Життя захисника обірвалося 2 серпня 2024 року під час виконання військових завдань в районі населеного пункту Новогродівка Покровського району Донецької області.
Друзі розповідають, що нещодавно Руслан приїздив додому – раптово помер його кум Андрій Гриценко. Тоді, 8 липня, під час прощання з близьким другом, Руслан, мов передчуваючи лихо, сказав: «Я буду наступним». За трагічним збігом, рівно місяць потому, 8 серпня, його проводжають в останню земну дорогу…
У захисника залишилися мати Лариса, батько Євген, брат Богдан, дружина Людмила, 12-річний син Ярослав та 5-річна донька Поліна.
До спільної молитви за упокій душі спочилого воїна разом із духовенством, родиною, бойовими побратимами та небайдужими громадянами долучився міський голова Вячеслав Саулко:
– Лише вчора наша громада прощалася з захисником Іваном Романенком з Великої Каратулі. Сьогодні ми проводжаємо нашого воїна Руслана Бордюка. Я дуже добре знав Руслана і мені важко усвідомити, що його більше немає з нами. Рівно місяць тому він приїхав, щоб провести свого кума Андрія Гриценка, якому як і Руслану теж було 33 роки. Коли Руслан від’їжджав, він, ніби відчуваючи, казав: «Там пекло, я боюсь, що я не вернуся». Висловлюю щирі співчуття дітям, батькам, усім рідним та друзям. Дякуємо, що виховали такого сина! Світла пам’ять і наша довічна шана Воїну.
Настоятель Свято-Єфремівського храму в Переяславі, який служить капеланом на передовій, Дмитро Волошин у своїй промові сказав:
– Руслан став на захист країни і хотів повернутися додому, але свідомо розумів, що може статися найгірше. Наші захисники виконують найбільшу заповідь любові, яка гарантує вічне життя, й віддають це життя за інших. Не просто так, а тому що розуміють – якщо вони не стануть на захист і не битимуть москаля, то москаль прийде і нічого не залишиться, все зрівняють. Я знаю цю родину, бо щонеділі, коли був у храмі, його дружина й діти приходили до храму, вони приходили просили якнайшвидше дати їм зустріч, якої вони так чекають. Але, на превеликий жаль, Господь визначив йому стати каменем, на якому буде побудована наша незламна Україна. Останні секунди свого життя він думав про свою Батьківщину – це його дружина, діти, це його родина. Зовсім недавно Руслан приїжджав у відпустку і провів незабутні дні з ними. Мама благословляла його, обіймали діти і не думали, що скора зустріч буде такою страшною. Ця втрата – горе не лише цієї сім’ї, а кожного з нас.
За дорученням І відділу Бориспільського РТЦК та СП до рідних, близьких та друзів полеглого воїна звернувся представник ДФТГ-2 Олександр Молоткін:
– В страшну годину Руслан не побоявся, взяв до рук зброю і пішов захищати рідну землю. Такі як він, сотні тисяч синів і дочок України – це наш щит. Своїми тілами вони захищають нас, Руслан був нашим щитом і сьогодні повернувся «на щиті». Дорогі рідні та близькі Руслана, у невимовній скорботі схиляємо голови перед вами і з неймовірною вдячністю схиляємо коліна перед воїном. Він буде вічно жити у нашій пам’яті, у своїх дітях і онуках, які виростуть у вільній країні й скажуть, що їхній батько став і захистив усіх нас.
Після відспівування Руслана Бордюка з почестями поховали на Андрушівському кладовищі. За традицією, на честь захисника пролунали Гімн України та трикратний військовий салют.