У четвер, 2 липня, у Меморіальному музеї Григорія Сковороди у Переяславі відбулася презентація виставки Тетяни Мартинової – етнографки, етнодизайнерки та визнаної на всеукраїнському рівні майстрині художнього моделювання народної іграшки. Утім цього разу мисткиня представила публіці не авторські ляльки-мотанки, а доробок свого нового захоплення – малювання, передає Proslav.
Тетяна Мартинова – талановита переяславська мисткиня, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Її творчий шлях нерозривно пов’язаний із глибоким дослідженням та збереженням української матеріальної культури. Свого часу вона здобула філологічну освіту в Переяслав-Хмельницькому педагогічному інституті імені Григорія Сковороди (нині – Університет Григорія Сковороди в Переяславі). Проте справжнім її покликанням стало декоративно-прикладне мистецтво.
Майстриня здобула визнання завдяки створенню авторських ляльок-мотанок: у її доробку понад 200 унікальних робіт. Це детально реконструйовані образи українських жінок із різних історико-етнографічних регіонів України: Полісся, Наддніпрянщини, Поділля тощо. Тетяна Мартинова відома своєю ювелірною точністю, адже власноруч відтворює складні старовинні елементи одягу, вишивку та традиційні жіночі головні убори, зокрема намітки та хустки.
Кілька місяців тому творчий пошук привів майстриню до абсолютно нового формату самовираження. Тетяна Мартинова поділилася історією про те, як захопилася образотворчим мистецтвом:
«Я почала малювати 8 лютого 2026 року і на сьогодні мною створено понад 230 робіт. За два роки до того я займалась нейрографікою. Це нині дуже модно і популярно. Я прийшла до цього, бо мені це було потрібно. Але згодом я виконала, мабуть, якусь внутрішню задачу і перестала малювати. І більше не брала до рук ні маркера, ні олівця. А з 8 лютого я почала малювати роботи у стилі “зентангл” – це таке собі медитативне малювання.
Я дуже вдячна своїй сім’ї, зокрема чоловікові, за те, що він самостійно готував собі сніданки, вечері й інколи навіть обіди, бо ж мені було ніколи, – усміхається пані Тетяна. – Мене ніби “накрило”: я малювала, малювала, малювала. Домалювалася до того, що почала виводити лінії. Я прочитала фразу художника-абстракціоніста Пауля Клее, яка стала моєю улюбленою: “Лінія – це крапка, яка пішла погуляти”. І з того часу моя лінія гуляє. Вона гуляє так, як їй хочеться. Вона мене не слухає – слухаю її я».
Зародження «Інтуїтивної етнографіки»
Зентангл (Zentangle) – це сучасна техніка медитативного малювання, де зображення формується зі структурованих, повторюваних орнаментів та ліній. Виставковий проєкт «Інтуїтивна етнографіка» яскраво демонструє особливий творчий метод мисткині. Вона поєднує точні етнографічні знання з глибоким, інтуїтивним, майже сакральним відчуттям народних символів та оберегів. Кожна робота – це унікальний візерунок-роздум, де переплітаються етнічні коди та сучасне бачення.
Тетяна Мартинова розповіла, як виникла ідея вийти з малюнками на широкий загал:
«Коли я почала багато малювати, мені потрібно було комусь це показати. Тому що я не знала, чому малюю, для чого, як саме і чи взагалі потрібно це робити. У мене є подруга Галина Іванівна Глушко – художниця, яка на цьому розуміється. Я принесла їй свої картини. Вона сказала: “Це все добре, це просто чудово. І воно варте того, щоб перенести його на велике полотно. Але в цьому немає того, що має бути суто твоїм”.
Я запитала: “А що це може бути?” Вона відповіла: “Ти ж викладачка етнографії, ти вишиваєш, у тебе такий багатий досвід з вивчення народної культури та мистецтва. Додай туди якісь етноелементи, і тоді це стане насправді твоїм”. Я спробувала. І, як мені здається, вийшло не схоже ні на що. Сьогодні я маю можливість представити вам свою скромну колекцію етноробіт».
Відгуки колег та гостей виставки
Далі слово взяла вже й сама Галина Іванівна Глушко – відома переяславська художниця, колишня очільниця Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» та близька подруга мисткині. Вона зазначила:
«Шановні друзі, я в захваті, що ви прийшли, тому що це справді унікальна виставка. Чесно кажучи, коли я вперше побачила ці роботи, просто не могла знайти слів, щоб висловити не лише здивування, а й щире захоплення. Кожна картина – це глибоке знання етнографії, чудова композиція і неймовірна колірна гама. Тетяна Євгенівна взагалі дуже талановита людина. Одна з її ляльок-мотанок посіла перше місце в Україні на міжнародній виставці “Лялькова Королева”. Це було у величезному виставковому залі на Лівобережжі, і наша Тетяна Євгенівна стала першою!»
Також з відкриттям виставки авторку привітали в. о. генерального директора НІЕЗ «Переяслав» Марина Навальна та директорка Наукової бібліотеки Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ольга Шкира. Своїми враженнями поділився кандидат історичних наук із соціальних комунікацій, доцент Олександр Кошак:
«В анонсі до сьогоднішньої події написано, що кожна лінія представлених картин має свій голос. Я пройшов експозицією ще раз, придивився… І знаєте, що я відчув? Голосу не відчув. Але я почув гру симфонічного оркестру! Усі ці лінії ведуть свою власну партію. Мало хто знає, що Тетяна Євгенівна – чудовий музикант. І ця музика виливається назовні через її картини».
Символізм та глибина робіт
Мистецтвознавці та колеги-художники сходяться на думці: кожна робота Тетяни Мартинової – це спроба розшифрувати генетичний код нації, закладений у вишивці, ткацтві, кераміці та настінному розписі. Присутні в експозиції образи-обереги, архетипи Матері-Природи, Берегині та Дерева Життя символізують неперервність роду, стійкість та духовне відродження.
На завершення Тетяна Мартинова звернулася до гостей виставки:
«Те, що я малюю, – це не точне відтворення традиційних етнографічних елементів. Це моє бачення української культури, природи та духу. Я пропускаю все це через своє серце, тому не радила б шукати в цих роботах щось дуже конкретне. Вони швидше про емоцію – про те, що ви відчуваєте, дивлячись на них.
Але в одній моїй роботі є секрет. В ній є бінарний код. Україна – це країна майбутнього, і в моїй картині поєднується наше коріння з листям, що уособлює модерну Україну. Також я використала шрифт української абетки “Рутенія”, який створив видатний майстер Василь Чебаник. Ця абетка є абсолютно українською за духом. У моїх роботах теж є ця абетка. Тут відображене внутрішнє відчуття трансформації традиційного коріння, яке тримає нас на цій землі, у те майбутнє, яке ми хочемо побудувати».
Меморіальний музей Григорія Сковороди запрошує всіх шанувальників мистецтва відвідати виставку. Виставка триватиме до 28 серпня 2026 року. Адреса: м. Переяслав, вул. Сковороди, 52 (Меморіальний музей Григорія Сковороди).
