У Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини 7 вересня відбувся культурно-просвітницький захід «Відкриймо для себе Кобзаря!». Його співробітники НІЕЗ «Переяслав» присвятили двом визначним ювілеям, які припали на цей рік: 60 років від початку створення Музею просто неба та 210-річчя з дня народження Тараса Шевченка, повідомляє Proslav.
Біля Андрушівської церкви Святого Георгія подія об’єднала шанувальників творчості Шевченка, любителів поезії та образотворчого мистецтва.
– Місце, біля якого ми зібралися, символічне, – сказала ведуча, старша наукова співробітниця Музею «Заповіту» Катерина Нагайко. – Перебуваючи на Переяславщині в серпні 1845 року, Тарас Шевченко був у селі Андруші, де створив два малюнки. На одному з них – хата, в якій, за переказами, бував поет. На другому – церква Святого Георгія, збудована 1768 року. Щоб врятувати храм від руйнування водами Канівського водосховища, його перевезли до Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини та встановили упродовж 1968–1970 років.
«Мені тепер здається, що й раю кращого на тім світі не буде, як ті Андруші, а вам там то, може, навіть остило дивиться і на сині Трахтемировські гори. Боже мій, Господи єдиний! Чи гляну я на ті гори коли-небудь хоч одним оком? Ні! ніколи я їх не побачу! А хоч і побачу, то, може, з того світа, або на сім світі присняться коли-небудь», – ці рядки з листа Шевченка до Андрія Козачковського озвучила учениця Переяславської гімназії №2 Софія Нагайко.
Багато років музейники дбайливо зберігають пам’ятки, які є свідками перебування Шевченка на Переяславщині, примножують та популяризують національне надбання українського народу.
Генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» Олексій Лукашевич подякував кожному, хто долучився до організації заходу, зокрема, партнерам заповідника: громадському діячеві, засновнику фонду «Рідна Країна» Миколі Томенку, ректору Університету Григорія Сковороди у Переяславі Віталію Коцуру, ректору Київського національного університету будівництва і архітектури Олексію Дніпрову.
– Я абсолютно переконаний, що з літа 1845-го до березня 1847 року, до арешту, – це найщасливіший період в житті Шевченка, – сказав Микола Томенко. – Саме тому тут, на Переяславщині, він написав свої найзнаменитіші твори і багато малював. Тут його назвали «батьком українців», студенти вивчали мову по віршах Шевченка. Тут він відчув своє покликання. Тому пропагуємо шевченківську Переяславщину, змальовуємо її, передаємо дух Шевченка нашим дітям.
У період свого перебування на Переяславщині у 1845 році Тарас Шевченко написав десять знакових поезій, серед яких вірш «Заповіт», поема «І мертвим, і живим, і ненародженим…», «Кавказ», «Наймичка», «Давидові псалми», «Маленькій Мар’яні», «Минають дні, минають ночі…», «Три літа», «Холодний Яр», та «Вступ до поеми «Єретик», у 1859 році – вірш «Якби-то ти, Богдане, п’яний…».
– Переяславщина справді надихає, – додав Віталій Коцур, – а цей захід покликаний виховувати у дітях і молоді любов до творчості Шевченка, до рідної землі. Велика потужна мистецька складова живе у нашому місті – і в університеті, і в художній школі, через яку я сам пройшов і дуже любив приходити до Музею просто неба і малювати ці прекрасні краєвиди, які виховують в душі почуття патріотизму.
Олексій Дніпров зазначив, що Київський національний університет будівництва і архітектури уклав меморандум про співпрацю з переяславським заповідником:
– І вважаю, ця співпраця буде дуже плідною й результативною, оскільки наш університет має одну з найкращих в Україні шкіл архітектури та живопису. Я думаю, якби він існував у часи Шевченка, Тарас Григорович неодмінно був би студентом факультету архітектури або дизайну. І серед сьогоднішніх учасників, я певен, багато майбутніх художників, архітекторів, майбутнє нашої країни.
А далі поціновувачі поетичного слова Шевченка декламували його вірші. Рядки Кобзаря прозвучали у виконанні Людмили Федоренко, Артема Навального, Анастасії Васіної, Олени Мікули, Марка Вигівського, Ірини Коровайної, Олега Коломійця.
Учениця Переяславського академічного ліцею імені Івана Мазепи Софія Леонова виконала пісню «Борітеся – поборете» на музику Павла Табакова. Маргарита й Марина Бродові заспівали «Ой тумане, мій тумане» на вірші Тараса Шевченка і музику Андрія Попруги, народну пісню «Чом ти не прийшов» та пісню Анатолія Кос-Анатольського «Зоряна ніч».
Поки ж тривали Шевченкові читання, на галявині біля імпровізованої сцени проходив пленер юних художників – вихованців художниці Людмили Башук. До слова, нещодавно мисткиня презентувала персональну виставку ілюстрацій до збірки Шевченка «Три літа».
Нагадаємо, у свій день народження видатний митець Феодосій Гуменюк презентував у Переяславі виставку.