На фасаді Переяславської гімназії №2 відкрили меморіальні дошки полеглим захисникам Володимиру Міщенку та Павлу Рибалкіну, інформує Proslav.
Обидва земляки поклали душу й тіло за свободу та незалежність України у перший рік повномасштабного вторгнення росії.
Вони могли б уникнути військової служби, однак не залишилися осторонь
«І Павло Рибалкін, і Володимир Міщенко могли б уникнути військової служби. Але Павло Андрійович, не маючи військового досвіду, добровільно пішов на передову. Він був будівельником, чесною та працьовитою людиною, люблячим чоловіком і батьком… Але коли прийшла війна, він не міг залишитися осторонь. І навіть після кількох відмов у військкоматі, Павло наполягав, що має йти воювати заради майбутнього своїх дітей і країни», – розповіла ведуча Влада Черненко.
Володимир Миколайович мав бойовий досвід і був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
«Коли почалося повномасштабне вторгнення, йому вже був 61 рік. Але це не зупинило його. Уже 25 лютого він був у військкоматі. Адже з юності мав загострене почуття справедливості, завжди ставав на захист тих, хто цього потребував. Бойові товариші згадують його як відданого друга, який не покидав їх у важкі моменти», – зазначила вона.
Володимир Міщенко загинув, прикриваючи своїх побратимів у бою, 27 липня 2022 року в районі населеного пункту Соледар Бахмутського району Донецької області.
Того ж року 23 жовтня в районі населеного пункту Новомихайлівка Донецької області під час артилерійського обстрілу загинув й Павло Рибалкін. Вони обоє нагороджені орденами «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Право зняти завісу надали рідним полеглих Героїв
Право зняти завісу і першими подивитись у очі своїм найдорожчим людям, висіченим на камені, надали доньці Володимира Міщенка Ірині та його дружині Тамарі Миколаївні і сину Павла Рибалкіна Сергію та дружині Наталії Василівні.
Меморіальні дошки – це символ пам’яті про тих, хто своїми грудьми закривав рідну землю
Голова Переяславської громади Вячеслав Саулко висловив співчуття рідним полеглих Героїв та закликав завжди пам’ятати, яку страшну ціну продовжує платити Україна за світле майбутнє:
– Кожного дня ми бачимо, як сотні тонн смертоносної зброї летить на Україну. На жаль, кожного дня гинуть наші воїни. Це страшне горе! Ворог поставив за мету знищити нас як українців. Важко усвідомити, що б було, аби не наші Герої, які віддали найдорожче, що у них було, свої життя за свободу та незалежність! Вони любили країну, свої сім’ї… Ми завжди будемо пам’ятати їхній подвиг, який вони зробили для кожного з нас! Висловлюю найщиріші слова співчуття рідним та близьким! На превеликий жаль, у нашій громаді вже 162 полеглих захисників. Фактично всі гімназії вкриті меморіальними дошками з іменами та портретами Героїв, які нагадуватимуть дітям та дорослим про ціну свободи! Вічна пам’ять і Царство небесне захисникам! Слава Героям! Слава Україні!
Начальник першого відділу Бориспільського РТЦК та СП майор Іван Шкуропацький наголосив, що полеглі Герої кожного дня нагадуватимуть дорослим та дітям про високу ціну, яку довелося заплатити, щоб майбутні покоління українців жили у вільній та мирній країні:
– Кожного дня війна забирає життя захисників України, приносячи в сім’ї горе і біль. Сьогоднішній захід – це нагадування про високу ціну нашої свободи, про цінності, за які ми боримося щодня в умовах повномасштабної збройної російської агресії. Це символ пам’яті про тих, хто своїми грудьми закривав рідну землю. У нинішній війні ми платимо надзвичайно велику ціну, тому пам’ять про подвиги Героїв, які віддали свої життя заради майбутнього України, повинна залишитися назавжди у наших серцях. Павло та Володимир щодня з меморіальних дошок зустрічатимуть дітей та дорослих своїм поглядом, нагадуючи кожному, що вони віддали найцінніше, аби ми жили у квітучій, вільній та мирній Україні. Вони прийшли у цей світ звичайними людьми, а пішли – Героями! Та Герої не вмирають і назавжди залишаються у нашій пам’яті. Вічна пам’ять і слава воїнам-захисникам України! Слава Україні!
Спогадами про Володимира Міщенка поділилися його дружина пані Тамара
Дружина Володимира Міщенка Тамара Миколаївна поділилася, що чоловік не зміг просто відсиджуватися вдома й няньчити онуків. Маючи бойовий досвід, знову пішов на передову, щоб бути наставником для молодих оборонців:
– Він був відкритою, щедрою та чуттєвою людиною. Водночас не простою й особливою… Його життя було сповнене і злетів, і падінь. Він не жив, а горів! Таких людей не забувають, а пам’ятають завжди! Головною його якістю був патріотизм, бажання захищати свою сім’ю, своє місто, свою Україну! Тому, коли почалася повномасштабна війна, не зважаючи на свій 61 рік, Володимир не залишився вдома і сказав: “У мене двоє онуків. Я вдома сидіти не буду”. Старшому онуку Тимуру на той момент ще не виповнилося 2,5 років, а молодшому – року. А також була стара мати, дружина і дочка Ірина.
– Він, не задумуючись, пішов до військкомату. Його спочатку не брали, відсилали. У перші дні Володимир записався до Тероборони, а вже в кінці травня направили, як то кажуть, “на нуль”… Дуже шкода, що він не встиг намилуватися, налюбуватися й награтися зі своїми онуками. Йому було дуже боляче, адже розумів, що може не повернутися з поля бою. Але радів, що хоча б з небес буде споглядати і радіти за свою сім’ю і свою країну. Головне, щоб усі діти та онуки нашої України жили під мирним, сонячним небом. Щоб це була цивілізована європейська держава!.. На війні у Володимира був позивний “Дєд”. Символічно, що і вдома, і на фронті він був дідом. Він дуже допомагав, як мені розповідали, молодим бійцям, виховував, навчав воєнному ремеслу, вчив, як вижити за будь-яку ціну…
– Коли прийшла страшна хвилина, він не задумуючись віддав за них життя, прикриваючи відхід свого підрозділу… Вічна шана і вічна пам’ять моєму чоловікові і всім нашим воїнам, захисникам і захисницям, які віддали свої життя за державний суверенітет і територіальну цілісність України. Вічна слава оборонцям, які й далі продовжують боронити кордони нашої Батьківщини!
На знак пам’яті про подвиг земляків до меморіальних дошок Володимиру Міщенку та Павлу Рибалкіну поклали живі квіти. Вічна слава полеглим Героям! Слава Україні!
