У неділю, 13 квітня, в затишній атмосфері кавʼярні «Бібліотека» відбулася творча зустріч з Русланом Горовим – письменником, режисером, журналістом, волонтером і засновником проєкту «Служба розшуку дітей». Це вже другий приїзд митця до Переяслава, і вдруге йому було що сказати й прочитати переяславцям. На місці події був і кореспондент Proslav.
Цього разу Руслан Горовий завітав до Переяслава, повертаючись зі Сходу України. У четвер почав свій мінітур з Полтави, а у вихідні мав зустрічі з військовими на Харківщині й Донеччині. За чотири неповні дні разом з редакторкою видавництва «ТаТиШо» Надією Козак «накрутив» 1769 кілометрів.
У Переяславі письменник має доброго друга, автора цих рядків, який сконтактував митця з кав’ярнею-книгарнею «Бібліотека». Власниця закладу Марина Ілюшка та її команда залюбки згодилися на творчу авантюру, адже з осені минулого року «Бібліотека» стала резиденцією молодих поетів та прозаїків нашого міста. І ось тепер перша справді зіркова зустріч.
На зустріч з Горовим навмисне приїхали військові з Києва
У Переяслав письменник приїхав за кілька годин до зустрічі: прогулявся середмістям – музейним осердям краю, відзняв кілька скетчів, які незабаром оприлюднить у мережі. Уже в «Бібліотеці» виявилося, що на зустріч приїхали й військовослужбовці з Києва. Незабаром вони повернуться боронити Батьківщину, а нині не могли проґавити нагоди особисто зустрітися з митцем, якого читають між бойовими чергуваннями.
«Де б ми не були, у якому б маленькому містечку на Заході, Сході, Півдні чи Півночі України саме в бібліотеках вирує життя – десь плетуть сіточки, десь мовні курси, десь працюють з ВПО, десь «роблять» гуманітарку. Я завжди кажу, що нам пощастило, що саме бібліотеки перебрали на себе функції такої от пропаганди в хорошому сенсі цього слова. І сьогодні ми теж в «Бібліотеці», хай і не в самому чистому вигляді. Дякую вам!», – почав свою промову Горовий.
Розповідь про себе почав так: «Звати мене Руслан Горовий. І так сталося в цьому житті, що я пишу. Коли я не можу писати – я не пишу. Я маю чим зайнятися в цьому житті – маю сім’ю, улюблену роботу режисера-документаліста. Маю проєкт «Служба розшуку дітей», що працює з 2001 року, а тим більше зараз – під час масштабного кацапського вторгнення – проблема незаконного переміщення дітей з окупованих територій стоїть дуже гостро. Дітей вивозять, їм міняють прізвища і всиновлюють і везуть в глибинку. Не дуже можу зараз про це все розповідати, аби не нашкодити, але ви маєте знати, що зараз багато українців працює над тим, аби ці врешті, колись, може, могли повернутися в Україну. Я маю зайнятися чим і крім книжок, але коли голова переповнюється думками я дістаю телефон і починаю записувати все це туди. Так і з’являються книжки – щось стає оповіданнями, щось віршами. Сказати, що я справжній письменник мені важко, хоч позаду написано багато книжок»
«В Україні немає людини, яка не розуміє української, а росіяни мені нецікаві»
Горовий пожартував, що насправді він мав би жити в ірландському Дубліні, де все було домовлено. Але він посварився з лелекою, і той викинув його в Конотопі. Руслан зазначив, що нині місто активно обстрілюють росіяни, воно пережило облогу.
Надалі доля «по любві» завела Руслана в Краматорськ, де він дізнався про Україну, визвольні змагання, українських митців і «одна любов, призвела до іншої». У 1995 році чоловік, який виріс у зросійщеній сім’ї й був абсолютно «совковою» дитиною, перейшов на українську мову. З 2014 року принципово не переходить у спілкуванні з людьми на російську.
«В Україні немає людини, яка не розуміє української. Вона може нею не говорити, але вона її знає та розуміє. А росіяни мене не цікавлять в принципі», – задекларував Руслан Горовий. Зауважив, що сказати, мовляв Донбас хоче в росію це те саме, що сказати, що Переяслав хоче аби його бомбили. За його словами, погані люди є скрізь – від Сходу до Заходу, але й хороших людей скрізь не бракує. Письменник каже, що «до кожного українця треба ставитися як до людини, поки вона не доведе зворотного».
Надалі протягом години Руслан Горовий ділився особистими історіями, читав уривки зі своїх книг, розповідав про те, як народжуються його тексти – чесні, гострі, часом болючі, але завжди живі.
Книга «Жили собі люди», серед іншого, розповідає реальні історії людей з деокупованої Київщини
Розпочав з розповіді про єдине в своєму доробку документальне нон-фікшн видання «Жили собі люди». Це його нотатки та реальні історії людей, які Горовий почав писати у 2022 році. Вони охоплюють приблизно перші сім місяців вторгнення, зокрема, час окупації та деокупації Київщини, а згодом – Херсонщини та Миколаївщини. Книга двомовна і має qr-коди, які ведуть на канал з реальними розповідями людей з деокупованих територій. Зважаючи на це, її сміливо можна купувати на подарунок для друзів за кордоном.
«Я мав створити цю книжку, бо усе забувається. Якби тоді не записав, зараз би пам’ятав лише якісь загальні фрази. А так кацапам доводиться «спростовувати» усе це, що вони творили і що переповідають живі очевидці», – сказав Горовий та зачитав перший невеличкий уривок з видання.
Надалі зачитував уривки та розповідав про написання інших книг: «Про людей», «40… або чому чуваки не святкують», «Поіменник», «Скабки, або тонкі гострі трісочки під шкірою», «Казки на ніч», «Конотоп і всі, всі, всі…» та інші. Письменник викликав у людей різні емоції: сльози, а згодом – сміх.
Серед іншого Руслан Горовий зазначив, що за деякими з оповідань з книжок є вистава «Чуваки 2.0.» в якій грає сам Горовий і яку зараз, час до часу, показують в різних українських містах. Закликав при нагоді не оминути цієї вистави й неодмінно переглянути її.
Горовий зачитав поезії дружини та презентував гумористичну антологію «Срав пес, перділи гуси»
У ході зустрічі Руслан Горовий розповів про поетичні збірки своєї дружини Людмили Горової. Українцям вона відома за флагманською поезією «Сію тобі в очі», яка стала відомою піснею «Буде тобі враже». Пролунали як поезії з однойменної книги, так і дитячих видань – «Віршенята-кошенята» та «Ми вареники ліпили». Можливо, незабаром пані Людмила також завітає до Переяслава.
Наостанок говорили про гумористичну антологію «Срав пес, перділи гуси» (автори Віталій Чепинога, Руслан і Людмила Горові). За короткий час, завдяки питомо українській назві, книга стала справжнім бестселером і навіть заробила на позашляховик військовим.
Наостанок присутні мали можливість у неформальній обстановці поставити автору свої запитання, придбати книги й, звісно ж, отримати автограф чи сфотографуватися з митцем. Прощаючись, домовились про нові зустрічі у нашому місті.
«Циганська кибитка», як називає автор свою волонтерську автівку, поїхала далі дорогами країни – допомагати людям, черпати натхнення для нових веселих та гострих прозових і поетичних творів.
Нагадаємо, що Chico & Qatoshi дали два аншлагові концерти у Переяславі та зібрали кошти на автівки для ЗСУ
