У Переяславській громаді провели в останню путь 37-річного захисника України Дмитра Ячіна, який помер під час реабілітації внаслідок травм, отриманих під час виконання бойових завдань.
Ячін Дмитро Сергійович народився 23 серпня 1988 року. На військову службу був призваний 9 травня 2024 року Святошинським РТЦК та СП міста Києва. Служив на посаді номера обслуги гранатометного взводу 2 механізованого батальйону військової частини А4576.
За повідомленням І відділу Бориспільського РТЦК та СП, Дмитро Ячін помер 11 лютого 2026 року під час реабілітації після поранення, якого він зазнав під час захисту Батьківщини. Військовий перебував на лікуванні в Університетській клініці професійних спілок міста Бохум (Німеччина). Причиною смерті стала серцево-судинна недостатність.
Прощалися з захисником України 27 лютого у Свято-Успенському соборі Переяслава. Священнослужитель ПЦУ Іван Поліжак сказав:
«Убієнний, дійсно убієнний воїн Дмитро. Хоч помер своєю смертю. Але чому помер? З якої причини? Помер тому, що були наслідки. Він пішов захищати нашу Україну. Пішов віддати життя за нас усіх. І під час цього людина, перебуваючи в холоді, іноді в голоді, у нервах, у різних стресах – усе це є наслідок, який дає для здоров’я людського життя.
Після повернення з гарячої точки він поїхав на лікування, але ті душевні й тілесні травми, які він отримав під час тих бойових завдань, забрали його життя. І все це – наслідок цієї війни, розв’язаної ворогом, який напав на нас, щоб знищити. Воїн Дмитро не побоявся піти для того, щоб ворог не прийшов на нашу землю, щоб він тут не був у наших містах, селах, щоб він не погубив наші сім’ї, наші родини.
Тому ми висловлюємо щиру подяку його рідним, батькам, діткам за те, що вони мали такого прекрасного сина, батька, чоловіка. Сьогодні його уже нема серед нас. А наш обов’язок, наша обітниця ’ завжди його пам’ятати, прославляти і зберігати в своїх серцях мужність воїна, який захищав нас, який віддав своє життя заради нашого миру, заради нашого майбутнього. Тому нехай Господь Бог приймає його у небесні воїнства й посилає вічний спокій».
Голова Переяславської громади Вячеслав Саулко наголосив:
«Смерть завжди страшна і болісна. Уже п’ятий рік війна приносить у наші домівки горе. Важко навіть уявити, що було б із нами у найтяжчі дні, якби не такі захисники, як Дмитро і його побратими. Він сподівався на зцілення після тяжких поранень, але, на жаль, війна забирає свої жертви по-різному – чи на полі бою, чи по дорозі, у лікарняних палатах і навіть удома. Причина одна – війна.
Наша громада завжди пам’ятатиме своїх Героїв. Їх уже понад 240. І кожен із них віддав найдорожче – життя – заради свободи та незалежності України. Ми завжди пам’ятатимемо Дмитра. Його ім’я буде серед тих, хто назавжди вписаний в історію нашої Алеї Героїв».
Після церемонії прощання траурний кортеж вирушив до рідного села воїна – Гребля Переяславської громади, де його поховали на місцевому цвинтарі.
Щирі співчуття рідним. Вічна пам’ять і слава захиснику України.
