У четвер 19 листопада під час чергової сесії Переяславської міської ради депутати 15 голосами «ЗА» ухвалили рішення про демонтаж пам’ятного знака «Пам’ятне місце, де відбувалась Переяславська рада» на майдані Княжий двір. Попри те, що Кабмін позбавив цей обʼєкт охоронного статусу ще на початку лютого 2026 року, конкретної дати його знесення немає. Під час засідання внесли правки до проєкту рішення, якими зобовʼязали отримати низку погоджень перед безпосереднім демонтажем. Деталі обговорення передає Proslav.

«Це питання національної безпеки»
Доповідав з питання «Про стан виконання рішення Переяславської міської ради від 19.05.2022 року № 02-32-VIII щодо демонтажу пам’ятників колоніальної спадщини на території міської територіальної громади» громадський активіст Олександр Ігнатенко.
У пояснювальній записці до проєкту рішення йдеться, що за радянських часів у Переяславі спорудили три обʼєкти про нібито «воззʼєднання України з росією».
«Монумент на відзначення 300-річчя возз’єднання України з Росією» на площі Богдана Хмельницького (охоронний № 5894-Ко) був вилучений Мінкультом з Держреєстру нерухомих памʼяток наказом від 28 червня 2022 року № 223, а вже 7 липня його було демонтовано.
Інший символ радянської пропаганди – пам’ятний знак «Навіки разом» до 325-річчя «возз’єднання» на майдані Княжий двір – позбавлений статусу наказом Мінкульту від 30 грудня 2024 року № 1006 і демонтований 7 червня вже у 2025 році.
Третій памʼятний знак – «Пам’ятне місце, де відбувалась Переяславська рада» на майдані Княжий двір (охоронний № 100019-Н) – вилучено з Реєстру постановою Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2026 року № 152 за погодженням Українського інституту національної пам’яті та одностайною підтримкою експертної комісії Мінкульту.


У своєму виступі Олександр Ігнатенко нагадав, що ще 19 травня 2022 року міськрада визначила демонтаж цих обʼєктів питанням захисту культурного простору в період війни та відводила на роботи 30 днів.
«Це означає, що це питання національної безпеки. Я знаю, що в цьому залі є люди, які не поділяють такої думки. Ну, вони помиляються в цьому», – заявив активіст.
За його словами, юридичних перешкод для швидкого демонтажу не було до липня 2023 року, коли набрав чинності закон про деколонізацію (№ 3005-IX) із вимогою попередньо вилучати пам’ятки з Реєстру.
До того ж діяв ухвалений у 2015 році закон про декомунізацію № 317, під дію якого, згідно з експертними висновками Інституту історії України, Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України та УІНП, підпадали всі три переяславські об’єкти.
Крім цього, Ігнатенко зазначив, що в Україні діє принцип верховенства права, згідно з яким пізніший закон скасовує дію ранішого та навів приклад мера Дніпра Бориса Філатова. Зі слів активіста, очільник міста у 2022 році після відмови Мінкульту вилучити памʼятники Пушкіна, Горького та Ломоносова провів їхній демонтаж через рішення міськради.
Окремо Олександр Дмитрович розкритикував дії центральних та обласних органів влади, які, за його словами, роками затягували розгляд подань попри встановлений законом місячний термін:
«Слід зауважити, що Міністерство культури, як і Київська обласна адміністрація, яка являлася, згідно із законом, головним суб’єктом подання щодо вилучення з реєстру, повели себе по відношенню до наших пам’ятників, у всякому разі, як російська п’ята колона. Такого запеклого, такого шаленого опору, який вони чинили цим намаганням вилучити з реєстру ці пам’ятки, я навіть не думав, що так буде».

Ігнатенко припустив, що тривала бюрократична тяганина вплинула і на позицію місцевого керівництва. Він зазначив, що звертався щодо третього об’єкта усно на особистих прийомах та подав три письмові звернення, однак отримував відписки відділу культури. Там повідомляли про листування з КП «Переяславське ВУКГ».
«Якщо у 2022 році перший пам’ятник зносився з дуже великим ентузіазмом, і він був демонтований через дев’ять днів після вилучення з реєстру, щодо другого пам’ятника мені довелося вмовляти Вячеслава Володимировича пів року. А от третій – уже 10 місяців минуло, а він стоїть», – сказав доповідач.
Первинна редакція проєкту рішення передбачала доручити КП «Переяславське ВУКГ» демонтувати знак упродовж 7 календарних днів із моменту ухвалення, покласти відповідальність на міського голову, а контроль – на регламентну комісію.
Яка позиція у громадськості та можливі плани на Княжий двір?
Проєкт рішення підтримала просвітянка, професорка Університету Григорія Сковороди Ганна Токмань. Вона нагадала тезу про те, що пам’ятники є «проєктом майбутнього», а також процитувала Тараса Шевченка («Осія. Глава XIV») і згадала працю історикині Олени Апанович «Світова велич і фатальна помилка Богдана Хмельницького».
«Пам’ятний знак на честь того місця, де була Переяславська рада, повинен бути знесений терміново, бо це ганьба, як писав Шевченко: “Не ганьбіте самі себе”. Передусім – перед воїнами, які воюють сьогодні проти Росії, що продовжує ту політику, яку вона почала тут, у Переяславі, в 1654 році», – наголосила Ганна Леонідівна.
Депутатка міської ради, директорка НІЕЗ «Переяслав» Марина Навальна підтримала необхідність прибрати колоніальну спадщину. Водночас вона розповіла про паралельні переговори щодо подальшого облаштування майдану Княжий двір.
«Колоніальні пам’ятники, ворожі об’єкти не повинні бути на нашій території. Це однозначно, і не треба нікому переконувати ні депутатів, ні свідому громадськість», – зазначила вона.
За словами Марини Іванівни, міська влада спільно із заповідником співпрацює з партнерською громадською організацією «Центурія», яка реалізує військово-ідеологічні проєкти по всій Україні та вже допомогла з благоустроєм Кургану та, за дозволом виконкому, встановила інформаційний знак «Княжий двір».




Наступним етапом партнери планують відновити порожній постамент, що залишився після демонтажу попереднього знака, і встановити там пам’ятник Володимиру Великому з білого мармуру – за запевненням ініціаторів, для цього вже є проєкт і спонсор.

Під час зустрічей за участі міського голови та головного архітектора представників цієї організації також попросили вивчити можливість облаштування території на місці знака про Переяславську раду після його знесення.
«Як тільки в них буде якась інформація – чи вони скажуть категорично „ні“, чи вони скажуть, що це ваші проблеми, чи вони скажуть, що ми пропонуємо те-то і в нас є така участь, – я зобов’язуюсь проінформувати міського голову і депутатський корпус», – пообіцяла Навальна.

Міський голова Вячеслав Саулко запевнив, що поділяє позицію щодо ліквідації колоніальної символіки. Водночас він нагадав про технічні складнощі під час демонтажу попередніх знаків. Зокрема, для знесення монумента на центральній площі залучали важку техніку.
«Ми зробили максимум зусиль в дуже короткі терміни і його все-таки прибрали. Я особисто Олександра Дмитровича зранку запросив, і він єдиний, який був присутній. Я сказав: „Ви приймаєте участь в історичній події“, коли ми демонтували цього пам’ятника», – нагадав мер.

А під час робіт на іншій локації – в Студениківській громаді біля АЗС KLO – під час демонтажу натрапили на армований фундамент діаметром майже 4 метри, через що поруч довелося рити котлован.
За словами очільника громади, з пам’ятного знака на майдані Княжий двір прибрали російські написи, однак конструкція так само має глибокий фундамент.
«Я особисто дав вказівку, і дійсно прибрали, вирізали всі російські написи, які були на тому пам’ятнику, – їх немає. Але сьогодні стоїть дилема, сьогодні стоїть проблема: як його звалити? Тому я не проти це звалити, але звалити його таким чином, щоб завтра не зробити там котлован, вирву і не знати, що з цим далі робити», – пояснив Вячеслав Саулко.

Міський голова додав, що близько місяця тому до міськради звернулися представники 53-ї ОМБр ім. князя Володимира Мономаха з ініціативою встановити на одному з постаментів пам’ятник Володимиру Мономаху. Саулко запропонував долучити громадськість до визначення концепції простору:
«Так, зовні прибрати все для того, щоб воно навіть не нагадувало про якісь російські наративи, але використати це місце, цей фундамент, можливо, для майбутнього пам’ятника. Ось така наша позиція».
Навіщо перед початком демонтажу збирати дозвільні документи?
Начальник управління містобудування, архітектури та використання земель Петро Пурденко зауважив, що майдан Княжий двір входить до складу пам’ятки археології національного значення «Літописне місто Переяслав – столиця Переяславського князівства». Через це демонтаж фундаменту означатиме втручання в охоронний культурний шар.
Відтак, він запропонував доповнити проєкт рішення трьома обов’язковими вимогами перед початком робіт:
- Погодити граничні межі здійснення робіт із благоустрою на майдані Княжий двір з управлінням містобудування;
- Погодити з НІЕЗ «Переяслав» перелік дозволених робіт із залученням фахівців-археологів;
- Отримати дозвіл на порушення об’єктів благоустрою у профільному відділі міськради.
«Я прошу виконати, якщо виконується робота, тільки у відповідності до закону про охорону культурної спадщини, бо ніякий закон, який приймається зараз, не відміняє прямих норм закону, прямих заборон охорони культурної спадщини, Земельного кодексу, Цивільного і так далі», – підкреслив Пурденко.

Окрім цього, він, Петро Львович, висловив власну думку, що залишену тумбу доцільно зберегти як основу для майбутнього знака, який відповідатиме назві «Княжий двір».
Голова комісії з питань регламенту Аліна Римар підтримала ініціативу завершення демонтажу, але зауважила, що вкластися у 7 днів з урахуванням усіх процедур неможливо.
«Я підтримую дану ініціативу, враховуючи, що ми вже розпочали цей шлях, я думаю, що його логічно було би завершити. Єдине, що з урахуванням зауважень Петра Львовича, я розумію, що пункт другий (у початковій версії пропонувалося впродовж 7 днів після ухвалення рішення виконати роботи з демонтажу, однак без отримання необхідних погоджень, – ред.) є нереалістичним стосовно строків», – сказала депутатка.
Вона запропонувала змінити формулювання строку. А саме: виконати роботи після отримання всіх передбачених законодавством погоджень. Водночас контроль за виконанням рішення, окрім регламентної комісії, покласти також на профільні – зокрема з питань комунального майна, земельних відносин та охорони культурної спадщини.
Після уточнення від Ганни Токмань щодо чітких часових рамок депутати погодилися зафіксувати норму: виконати демонтаж упродовж 7 днів після отримання всіх погоджень.
Перед самим голосуванням Олександр Ігнатенко розкритикував такий підхід. Він наголосив, що привʼязка до погоджень без чіткого дедлайну може затягнути процес на невизначений час.
«Кабмін 5 лютого цього року вилучив з держреєстру цей памʼятник. Минуло 10 місяців. Погоджень не було, Петре Львовичу. Де ви були, Петре Львовичу, 10 місяців зі своїми погодженнями? Де всі решта були? Ті два пам’ятники, які були знесені, – хто з ким що погоджував? Закон не передбачає ніяких погоджень. Знесіть його культурно і все. З дотриманням правил техніки безпеки. І більше нічого. Не треба в археологію лізти. Про терміни мова йде? Це ще 10 місяців», – обурився активіст.
Насамкінець обговорення міський голова поставив проєкт рішення на голосування за основу та в цілому з усіма озвученими доповненнями. Рішення підтримали 15 депутатів.

Водночас у фінальному документі не зазначено, скільки часу триватиме збір погоджень і коли саме комунальники приступлять до демонтажу знака на майдані Княжий двір.