За календарем народних свят, завтра завершиться Сирний або Масляний тиждень, який ще називали Колодієм. У ці останні перед Великим постом дні українці влаштовували гуляння, щоб розбудити весну і прогнати зиму. На Переяславщині традицію святкування Колодія не просто бережуть, а й щороку активно відроджують, розповідає Proslav. І навіть у надскладний для нашої країни час, показуючи всьому світу, що ми – народ зі своєю тисячолітньою культурою.
Етнографічно-обрядове дійство на базарній площі Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини 16 березня зібрало чимало людей. Менше, ніж у довоєнні роки. Та головне, серед них було багато героїв сучасної України – наших захисників. Для військовослужбовців такий захід – можливість переключитися, набратися сил, відчути атмосферу радості, надії на краще.
Колоритну програму з традиційними забавами, народними піснями й танцями підготували численні народні колективи: народний фольклорний ансамбль «Громиця» (художній керівник – Євген Пихтін), вокальний ансамбль «Вишиванка» Кононівського сільського будинку культури Шрамківської сільської ради Черкаської області (художній керівник – Тамара Натура), родинний колектив Троїстих Музик Кононівського сільського будинку культури (художній керівник – Анатолій Хіхло), вокальний жіночий ансамбль «Горлиця» с. Охматів Баштечківської ОТГ Уманського району Черкаської області, аматорський фольклорний колектив «Черкаські цокотухи» (художній керівник – Любов Козій), жіночий вокальний колектив «Нагірняночка» із с. Нагірна Уманського району Черкаської області.
У їхньому виконанні прозвучали і козацькі пісні, і веселі розважальні, і гаївки. При цьому відвідувачі були не лише глядачами, а й брали активну участь в обрядодійствах. Одне з них – крокове колесо, яке символізує весну та сонце, поєднало присутніх у танці навколо колодки прикрашеної стрічками.
Народні умільці презентували свої вироби та різноманітний крам, а місцеві підприємці та кулінари-аматори частували традиційними стравами. Головною обрядовою стравою і своєрідним символом Колодія були вареники з сиром, щедро облиті вершковим маслом та сметаною. Але не варениками єдиними. Також було багато млинців, пиріжків, м’ясних страв, гарнірів, хмільних і безалкогольних напоїв.
Хто такий Колодій?
Колодієм Масничний тиждень називали переважно на Київщині. Як усі хліборобські племена, наші предки найбільше шанували Сонце. Отже, Колодій – це маленький Сонце-Божич, який достатньо підріс, аби стати Коло-дієм – тобто тим, хто приводить в дію Сонячне Коло, розкручуючи його. Колодій запускає цей процес, коли сонце підіймається все вище, проганяючи морози, і починається новий етап оновлення природи. Свято Колодія можна вважати передноворічним, адже наші предки святкували Новий рік з початком весни.
Колодій – це ще й бог шлюбу, примирення та злагоди. Він приходить до людей аби допомогти їм втрачені за зиму сили та пробудитися разом із першим подихом весни. Це свято відродження усього живого. Місяць-молодик, на який справляють Масницю, уособлює жіночу енергію, а вареник, який нагадує місяць, є давнім символом продовження роду. Тому на Масницю особливе місце віддавали жінці.
Перед Масницею закінчувався весільний сезон. На покару парубкам та дівкам, які не знайшли собі пару та не встигли побратися, заміжні жінки прив’язували колодку до ноги. А також їхнім батькам, бо вчасно не одружили синів або не віддали заміж дочок. Покарані мали право зняти колодку тільки після того, як відкупляться грошима або солодощами. Після викупу господар запрошував гостей до столу.
Свято Колодія споконвіку єднало людей. Воно було можливістю відвідати родину, зустрітися, побути разом. А для молоді це був період залицянь та пошуку пари для створення сімʼї.