Дощової середи, 17 квітня, в останню путь провели переяславця, бійця Національної гвардії України, молодшого сержанта Сергія Степаненка, передає Proslav.
У церкві святого Єфрема відспівали воїна-земляка Сергія Степаненка
Заупокійну літургію за земляком провели у церкві святого Єфрема. Священнослужитель ПЦУ, військовий капелан Дмитро Волошин звернувся до рідних, близьких та побратимів Сергія й закликав у його особі вшанувати усіх воїнів-героїв, які протягом багатьох років поклали свої життя за Батьківщину.
«У святому писанні є такі слова, що немає більшої любові за ту, хто життя своє покладе за друзів своїх. Це – найбільша заповідь. Її Сергій виконав до кінця. Тим самим, уподібнившись самому Господу Ісус Христу, якого було вбито на хресті за гріхи людей. А Сергій загинув для того, щоби ми могли жити. Загинув аби ми мали життя! Сьогодні ми молитовно вшановуємо воїна-героя, який став в один стрій з полеглими козаками, Гетьманами, січовими стрільцями та воїнами УПА», – звернувся Волошин.
Волошин наголосив, що саме тому, українці вітаються словами «Слава Україні!», а відповідаємо – «Героям Слава!».
«Я вам хочу сказати, що Україна змучена, в ранах, але стоїть. І вона вистоїть! Я точно знаю, що нікому з українських захисників не спадало на думку слово “здатися”! І той, хто не вірить в перемогу нашої України – нехай іде до сповіді! Тому, що він не вірить і сумнівається у Бозі, який є присутнім всередині українського народу», – підкреслив військовий капелан й зазначив, що наразі українці є учасниками великого протистояння між добром і злом.
Дмитро Волошин пригадав, що зовсім нещодавно воїн Сергій приїздив додому у відпустку, а коли прийшов час повертатися, то не хотів йти від найдорожчого – своєї сім’ї.
«Але, маючи перед собою відповідальність та обов’язок – повернувся туди, де повинен бути. Туди, де він потрібен», – наголосив він.
Священнослужитель ПЦУ зауважив, що громаді кожного разу важко і надзвичайно сумно дивитися і кожного разу бути учасниками похоронних процесів наших героїв.
«Нам шкода дивитися на портрети загиблих, які розміщують на Алеї пам’яті. Але найбільше жаль нам повинно бути від того, що ми можемо підтримати, але не робимо того! Хоча навіть від маленької допомоги може змінитися багато чого! І можна врятувати багато кого!» – наголосив Волошин.
Капелан розповів, що був знайомий із Сергієм й підкреслив, що земляк мав «золоті руки», вмів та любив працювати, був веселим та любив жартувати, відчував смак життя, а друзі його обожнювали.
«Сьогодні ми усі проводжаємо дорогу та рідну людину. Молодого чоловіка, батька, який свідомо взявши на себе обов’язок захисту країни, пішов туди із метою повернутися. І ніхто не думав навіть та не міг уявити, що він повернеться у домовині, як Герой. Але він знав, що так може бути… Щирі співчуття рідним, сім’ї, яка переживає втрату найближчої людини…», – зазначив священник.
Вічний спочинок переяславець Сергій Степаненко віднайшов на Андрушівському кладовищі
Живим коридором, який простягнувся на десятки метрів зустрічали тіло полеглого героя, дорогою до Андрушівського кладовища. Проститися з Сергієм приїхали його побратими з Національної гвардії України, які тільки нещодавно повернулися з похорон іншого захисника на Бориспільщині.
«Господь дав заповідь – “Не убий”, але є така церква у цьому світі, яка каже: “Вбий!” Господь дав заповідь – “Не вкради”, але є така церква, яка благословляє своїх воїнів йти на чужу землю і там красти. Господь дав багато заповідей, але є церква, яка керується не Богом, а напевно гієнською силою. Бо хто хоче йти вбивати заради марнославної вигоди? Хто хоче вбивати заради свого збагачення? Але Господь все бачить і Господь все розставить на свої місця. І тому кожен, хто йде загарбницькою війною не достойний успадкувати царство Боже…», – звернувся священнослужитель до присутніх.
Капелан з підрозділу Сергія Степаненка підкреслив, що кожен захисник України виконує найвищу місію Господа Бога, захищаючи своїх друзів.
«Кожен український воїн, який захищає нашу землю, 100% поповнює ангельське воїнство небесне. Тому, що виконують найбільшу місію, яку заповідав Господь серед Апостолів: “Немає більшої любові, як ту, хто душу свою покладе за душу своїх”. Цю місію найбільше виконують зараз наші воїни», – зазначив він й закликав кожного пам’ятати подвиги полеглих та ще живих воїнів, щоб не сплюндрувати їхню честь.
Провести в останню путь й підтримати рідних прийшла секретар Переяславської міської ради Лідія Оверчук. Вона наголосила, що вчергове наша громада приймає гірку звістку про загибель земляка.
«Знову трагічна звістка, знову сумна подія у нашій громаді. Дуже складно говорити. Сльози прямо із серця. Тому, що гине цвіт нації. Сергій любив життя, любив родину, любив Батьківщину. Й віддав за це все найдорожче, що у нього було – своє життя. Він поліг у бою за те, щоб ми могли жити під мирним небом… На жаль, герої вмирають, але продовжують жити, доки ми їх пам’ятаємо», – звернулася Лідія Миколаївна.
Під звуки духового оркестру воїн Сергій Степаненко відійшов у вічність та назавжди закарбував своє ім’я у серцях жителів Переяславської громади та усієї України! Вічна пам’ять та вічна слава земляку-герою! Нехай спочиває з миром. Царство небесне.
У захисника залишилися батьки, дружина та син, якому нещодавно виконалося 8 років. Щирі співчуття сім’ї, близьким та побратимам Сергія. Уся Україна у неоплатному боргу перед його подвигом.
Сергій Миколайович, 10 січня 1985 року народження, житель Переяслава. Служив авіаційним техніком 9 екіпажу 3 групи експлуатації та забезпечення безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення.
Загинув 12 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання по знищенню бронетехніки противника в результаті мінно-вибухової травми поблизу населеного пункту Білогір’я, Запорізької області.
Того ж дня на Переяславщині попрощалися з воїном Денисом Денисюком – його молодшому сину днями виповниться лише рік.