Переяславську громаду вкотре огорнула невимовна скорбота – 16 вересня, під час виконання бойового завдання біля села Журавка на Сумщині, обірвалося життя 34-річного захисника Сергія Нікітіна. Ще кілька днів тому він відстоював рідну країну у російсько-українській війні на посаді заряджаючого у самохідному артилерійському взводі, а сьогодні його тіло навічно спочило у рідному Чирському, передає кореспондент Proslav з місця події.
Прощання з Героєм відбулося у неділю, 22 вересня 2024 року. Десятки земляків прийшли віддати останню земну шану воїну, який віддав своє життя за незалежність України. Спершу рідні, друзі, односельчани та побратими Сергія зібралися біля його родинного будинку у Чирському. У пам’ять про Героя присутні виконали пісню «Плине кача». Близько 13:15 громада супроводжувала воїна до місцевого цвинтаря.
Від імені керівництва Переяславської громади слово тримала секретар Переяславської міської ради Лідія Оверчук:
«Боже, скільки ще нам випаде поховати наших Героїв? Як складно усвідомити, що молода людина, син, брат, чоловік і батько, однокласник чи друг, чийсь знайомий – він пішов за нас з вами. Завдяки таким хлопцям ми живемо і щоранку прокидаємося дякуючи Богу за те, що є такі от захисники, які дають нам можливість жити. Я не знаю, які слова говорити – їх бракує аби забрати той біль, яку відчуває родина, особливо мама. Адже вона віддала найдорожче – життя свого сина. Люди! Пам’ятаймо, будьмо милосердні один до одного. Чим тільки можемо допомагаймо тим, хто тримає мирне небо над нами й тим, хто втратив своїх найдорожчих, . На жаль, маленька донечка Сергія ростиме без тата. Герої не вмирають, поки ми про них пам’ятаємо», – зазначила Лідія Миколаївна та, від імені громади, попросила у полеглого пробачення за те, що нам всім не вдалося його зберегти. У відповідь її, як представницю влади, також попросили всіляко, на локальному рівні, сприяти тому, аби втрати не множились надалі.
«Ми сьогодні нову стоїмо біля свіжої козацької могили. Біля могили героя усі питання щодо ціни нашої свободи й незалежності знімаються. На жаль, ціна нашого з вами життя і майбутнього права жити й говорити рідною мовою така. Це не правда, що час лікує – він ніколи не вилікує від цієї болі. Можливо, з часом, вона стане не такою гострою, але назавжди залишиться розпеченим цвяхом у серці», – за дорученням І відділу Бориспільського РТЦК та СП звернувся до присутніх представник Добровольчого формування територіальної громади №2 Олександр Молоткін та зауважив, що існує тонка лінія, що відділяє буття України від небуття і нашої смерті. Зазначив, що вона складається із земних, крихких сердець таких героїв як Сергій. Які зневаживши страх й ставши по справжньому вільними, пішли туди, де не витримує метал і бетон. Але де витримують наші сини і доньки, які стоять і бачать ці вулиці, обличчя своїх рідних. І це, за його словами, дає їм сили стояти – подолавши страх, біль і відчай.
«Коли побачиш Бога, брате, то скажи, що ти не злякався і не відступив. Попроси у нього сил для рідних аби пережити цю страшну біду і сил для побратимів, аби вони вистояли і перемогли. Слава козаку Сергію! Героям слава!», – завершив свій виступ Молоткін. Після цього тіло Сергія Нікітіна навічно прийняла у своє лоно рідна земля.
Щирі співчуття рідним та близьким воїна. Вічна слава Герою!
Нагадаємо, що днями на Переяславщині попрощалися з воїном Олегом Радченком: Героя поховали у рідних Пристромах
