У селі Гланишів Переяславської громади відкрили меморіальні дошки воїнам Сергію Пирогу та Роману Шаповалу, які загинули, захищаючи територіальну цілісність України. Пам’ятні знаки встановили на фасаді будівлі Гланишівської гімназії, у стінах якої минуло їхнє дитинство, повідомляє Proslav.
Право зняти завісу з меморіальних дошок надали рідним Героїв: батькам Романа Шаповала – мамі Ларисі Михайлівні, батьку Миколі Федоровичу та дружині Ользі Анатоліївні, та сім’ї Сергія Пирога – його батькам Раїсі Петрівні та Віталію Сергійовичу, дружині Світлані Сергіївні, дітям Сніжані та Віталію.
Ведуча церемонії Влада Черненко розповіла присутнім про військовий шлях полеглих захисників:
– Роман Миколайович Шаповал став військовослужбовцем ще у 2012 році й присвятив своє життя захисту Батьківщини. А от Сергій Віталійович не мріяв бути військовим, але відчував власну відповідальність і необхідність боронити рідну землю від загарбників. Він був мобілізований на військову службу трохи більше, ніж рік тому.
Вже через три місяці служби Сергія Пирога нагородили почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» Головнокомандувача ЗСУ, що свідчить про проявлену мужність і успішне виконання завдань під час бою.
Нагрудним знаком «Срібний хрест» у квітні 2023 року був нагороджений і командир механізованої роти механізованого батальйону лейтенант Роман Шаповал за успішне планування і реалізацію завдань під час керування особовим складом у бою.
– Це надзвичайно почесні й далеко не єдині їхні нагороди, але гордість від цих хрестів ніколи не переважить горя від хрестів на кладовищі, де під синьо-жовтими прапорами свій останній спочинок знайшли воїни, – сказала ведуча.
Сергій Пиріг загинув 16 січня 2024 року під час ворожого мінометного обстрілу в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області.
Життя Романа Шаповала обірвалося 27 серпня 2024 року під час ворожого артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Петропавлівка Куп’янського району Харківської області.
Протоієрей УПЦ отець Михайло освятив меморіальні дошки.
– Школа – це святе місце, бо за її дверима наше майбутнє – діти. А від вчителів залежить, чи буде майбутнє в цього народу, – промовив священник. – Дітки можуть запитати: «Якщо Бог любить нас, якщо допомагає, чому ж тата вбили?» Через ці меморіальні дошки вони дізнаватимуться, що у нашому житті багато кривди, багато неправди. Часом хтось робить найбільше зло, і запевняє світ, що це – добро. Наші Герої загинули не випадково. І для нас, і для наших дітей залишиться пам’ять про них у вигляді гранітної плити. І через написи на ній наші діти дізнаються і зрозуміють, що тато, брат, дядько, дідусь поклав своє життя за нас із вами, за збереження життя.
Зі словами співчуття та підтримки до родин Героїв звернувся голова Переяславської громади Вячеслав Саулко:
– Важко уявити, що було б, якби не наші хлопці, наші земляки. Вони мужньо взялися за зброю, коли ворог був на підступах до Переяславщини, і пішли захищати країну. Ці дошки вічно нагадуватимуть, якою ціною нам дається мир. Відлуння війни ми відчуваємо щодня: повітряні тривоги, кляті шахеди, які літають над нашими головами. Але справжнє пекло там, на передовій. Вклоняюся вам, батьки, за те, що виховали справжніх Героїв. Ці пам’ятні знаки будуть постійним спогадом нам і наступним поколінням про їхній патріотизм і подвиг.
Староста села Гланишів Світлана Кондратенко була вчителькою Романа та Сергія:
– Для нас – це наші хлопці, наші учні. Коли ми їх вчили, вони бешкетували, а ми їм читали моралі. І тоді ми ще не думали, що виховуємо Героїв. На жаль, так сталося, що після 24 лютого ми зрозуміли, що це справжні захисники. Зараз ми дякуємо нашим ЗСУ і низько вклоняємося нашим хлопчикам, які залишаться для нас маленькими дітками, що бігали по школі. Хочу закликати вчителів провести бесіди зі своїми учнями, щоб діти, заходячи до школи, подивилися на дошку й, поклавши руку на серце, подякували нашим Героям за захист.
До слова запросили начальника групи документального забезпечення відділу № 1 Бориспільського РТЦК та СП, майора Андрія Загнойка:
– Дошки розміщені на стінах закладу, де юні українці стають справжніми жінками й чоловіками. І це символічно, бо проблема мого покоління й наших батьків у тому, що ми легковажно ставилися до нашої незалежності. Ми жили поруч з монстром, думаючи, що він слабкий і так буде завжди. Але він прокинувся і ми виявилися до цього не готові. Нам треба навчитися жити з цим монстром, а для цього бути сильними. Виховати наступне покоління з розумінням того, що таке незалежність і свобода. Бо вони для нас даються дуже великою ціною. Найкращі віддають свої життя заради того, щоб ми жили у вільній, незалежній Україні.
Меморіальну дошку Роману Шаповалу виготовили коштом його однокласників, а Сергію Пирогу – коштом його шкільних друзів та дружини. До присутніх звернувся однокласник і кращий друг Романа Шаповала Сергій Свириденко:
– Коли загинули наші хлопці, душа розривалася. Я – командир батальйону й мені щоранку приходять смс про загиблих і поранених… Ви не уявляєте, як це тяжко. Не забувайте про полеглих, помагайте живим, бо там дійсно пекло. Але хлопці тримаються і завдяки їм ми можемо жити, наші діти можуть ходити до школи. Прошу, приходьте на кладовища вшанувати загиблих. Щоразу, проїжджаючи повз село, заходжу на кладовище посидіти кілька хвилин на лавочці біля хлопців…
Хвилиною мовчання вшанували всіх українських патріотів, які віддали життя за Україну, й поклали квіти до меморіальних дошок. Світла пам’ять про загиблих захисників назавжди залишиться в наших серцях. Їм судилося стати творцями нової сторінки української державності.
Нагадаємо, У Переяславі відбувся турнір з футболу серед школярів, присвячений пам’яті видатного тренера Олега Джуса.
