Новий директор Переяславської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування (БЛІЛ) Андрій Нечипорук офіційно обійняв посаду 1 травня 2026 року. Його призначення викликало чималий резонанс у громаді, адже вперше медичний заклад очолив управлінець такого рівня – колишній посадовець МОЗ України.
Позаду перший місяць роботи на одній із найвідповідальніших посад у регіоні. Про реальні причини мільйонних боргів лікарні, стратегію виходу з глибокої кризи, зарплати медиків, а також про повернення пологового відділення та інсультного пакета – у першій частині великого відвертого інтерв’ю керівника для Proslav.
Про шлях у медицині та міністерське крісло: «Реальна реформа робиться не у високих кабінетах, а на місцях»
– Андрію Григоровичу, розкажіть про Ваш шлях у медицині.
– Після закінчення Харківського національного медичного університету та інтернатури я за розподілом потрапив лікарем-терапевтом у дільничну лікарню села Хролин Шепетівського району на Хмельниччині. Той досвід досі дуже допомагає мені в роботі. За два роки я очолив цю дільничну лікарню як головний лікар.
Згодом мій шлях пішов по лінії санітарно-епідеміологічної служби. Мої батько й мати також були медиками, і батько працював саме санітарним лікарем. Я починав рядовим лікарем з комунальної гігієни в Шепетівській районній СЕС, згодом очолив санітарно-гігієнічний відділ, а за кілька років став головним державним санітарним лікарем району.
У 2015 році я став начальником Шепетівського міжрайонного управління Держсанепідслужби області, а після її ліквідації перейшов до Держпраці, де керував відділом гігієни праці та очолював комісію з розслідування професійних захворювань.
А у 2018 році мене запросили очолити Шепетівський центр первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД). На той час заклад був чи не на останньому місці за рівнем розвитку в країні: гострий дефіцит кадрів, переважно пенсійний вік колективу і близько 50 вакантних посад.
Я розумів: успіх будь-якого підприємства залежать від стратегії. Тоді, на старті медичної реформи, Україні активно допомагали міжнародні фонди. Я написав проєкт розвитку нашого ЦПМСД англійською мовою, захистив його і ми виграли грант – увійшли до числа 15 обраних центрів по всій країні.
Проєкт допоміг центру матеріально, але найголовніше – це було безцінне навчання менеджменту, впровадженню реформ, основам медичної економіки, фінансово-економічним розрахункам. Ми одними з перших «відкатали» механізм співпраці з НСЗУ, довівши, що в комунальній медицині можливий якісний сервіс та ефективне управління. Згодом за нашим прикладом це почали робити інші ПМСД по всій Україні. У Шепетівському центрі я пропрацював до грудня 2024 року.
– Напевно, це після успіху в Шепетівці Ваша кар’єра стрімко пішла вгору: Ви очолювали профільний департамент в області, а згодом працювали в МОЗ. Розкажіть про цей етап.
– Так, до квітня 2025 року я очолював Департамент охорони здоров’я Хмельницької обласної військової адміністрації. Після цього Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко запросив мене на роботу до міністерства. На старті я свідомо попросив призначити мене на посаду рядового спеціаліста департаменту, і це було абсолютно правильне рішення, адже дозволило досконало вивчити всі внутрішні процеси.
Згодом я став головним спеціалістом, а потім очолив відділ спеціалізованої медичної допомоги МОЗ. Уже 17 червня 2025 року мене призначили заступником директора Департаменту медичних послуг МОЗ України. Функціонал мого відділу охоплював усю спеціалізовану медичну допомогу країни – від розробки нормативно-правових актів до формування державної політики в цій сфері.
– Як за такої масштабної діяльності у Вашому житті з’явився Переяслав?
– Усе почалося на початку цього року. Надійшов офіційний запит від голови Переяславської громади Вячеслава Володимировича Саулка, і Міністр охорони здоров’я своїм наказом скерував мене до Переяслава для надання методичної допомоги у розвитку місцевої медичної галузі. Я приїхав, ознайомився із ситуацією в лікарні та в центрі первинної медико-санітарної допомоги, надав рекомендації. Це було, здається, в лютому – задовго до офіційного призначення.
– Що спонукало Вас змінити міністерське крісло на керівництво місцевою лікарнею?
– Я глибоко впевнений, що ефективно проявити себе, впроваджувати якісні зміни та приносити користь галузі можна на будь-якій посаді й у будь-якому регіоні. Реальна реформа робиться не лише у високих кабінетах міністерства, а безпосередньо на місцях. Тому сьогодні я тут, у Переяславі.
«Хороша лікарня на певному етапі просто завмерла у своєму розвитку»
– Як Ви оцінили стан справ у лікарні на момент Вашого призначення? Які найбільші проблеми побачили одразу?
– Головна проблема, яку я зафіксував ще під час першого свого візиту, – це повна відсутність чіткої стратегії розвитку. Подивившись інформацію на сайті, я звернув увагу, що за останні кілька років у закладі змінилося близько шести керівників. Я в жодному разі не хочу нікого критикувати – упевнений, кожен із них працював у міру своїх можливостей. Але є факт – хороша, велика лікарня на певному етапі просто завмерла у своєму розвитку.
Якщо підсумувати стратегічні помилки минулих років, то найбільший прорахунок полягає в тому, що Переяславська БЛІЛ сьогодні офіційно вважається закладом загального, а не кластерного типу. Хоча лікарня має абсолютно все для того, щоб відповідати вимогам МОЗ щодо кластерного закладу.
Поясню, чому це важливо для громади. Кластерна лікарня – це потужніший статус, який автоматично забезпечує закладу значно більше фінансування, пріоритетний розподіл сучасного медичного обладнання від МОЗ та вищі коефіцієнти від НСЗУ. Тобто за одну і ту саму надану послугу кластерний заклад отримує від держави більше коштів, ніж загальний.
На жаль, свого часу не було докладено достатньо зусиль: треба було вчасно підготувати пакет документів, подати їх на вищий рівень, захистити та обґрунтувати важливість нашого закладу. Наразі в Київській області визначено 10 кластерних лікарень, і Переяславська точно не гірша за них.
Ми цілком можемо і мусимо наздогнати цей статус. Для цього нам потрібно відновити роботу деяких медичних послуг, щоб повністю відповідати критеріям спроможної мережі. Головний принцип тут простий і прозорий: що більший обсяг якісної допомоги ми надаємо, то сильніше нас підтримує фінансово НСЗУ. Це правильна тактика та світова медична практика, за якою ми тепер працюватимемо.
Першочергові кроки відродження лікарні: пологове відділення та інсультний пакет
– Андрію Григоровичу, чи визначили Ви вже перші стратегічні кроки для відродження Переяславської лікарні?
– Першочергове завдання – це відновлення роботи пологового відділення. Ще у 2023 році воно повноцінно функціонувало. Коли я зайшов туди зараз, то побачив сучасні, практично нові й дороговартісні кувези для недоношених дітей, які просто стоять і не експлуатуються. Це неприпустимо. Тим паче, що у нашому регіоні, який охоплює п’ять громад, зараз на обліку перебуває понад сто вагітних жінок. То чому вони мають їхати кудись, а не народжувати у Переяславі? Тут є чудові спеціалісти, і ми зобов’язані повернути їм умови для роботи.
– Окрім пологового, лікарня втратила ще один критично важливий напрямок – пакет НСЗУ «Медична допомога при гострому мозковому інсульті». Попереднє керівництво закладу пояснювало це дефіцитом кадрів та браком оснащення. Яка ситуація з ним?
– Це була виключно управлінська помилка – документи на контрактування інсультного пакету банально не подали належним чином. На той момент у лікарні була вся необхідна база: працювали і нейрохірурги, і невропатологи, усе було на місці. Але через технічний прорахунок у підготовці документів заклад залишився без фінансування від НСЗУ. Як наслідок – мінус пацієнти, мінус кошти, і вже через це частина персоналу згодом звільнилася. Тобто брак кадрів став наслідком неякісного менеджменту, а не його причиною.
На сьогодні ми маємо дві повністю обладнані палати, які стовідсотково готові до прийому таких хворих. Наразі ми активно вирішуємо кадрове питання, адже можна завезти будь-яку суперсучасну апаратуру, але головне – це фахівці, які на ній працюватимуть.
– Тож чи є реальний шанс відновити ці напрямки?
– Абсолютно реально. Ми маємо чіткий план.
Щодо інсультного напрямку: наразі завершуємо роботу з кадровим менеджментом. Дві профільні палати в нас уже готові. Наступним кроком ми запросимо комісію з Міністерства охорони здоров’я, яка проведе аудит, оцінить відповідність умов і надасть свої рекомендації, якщо потрібно буде щось доопрацювати. Далі ми закуповуємо необхідні специфічні препарати і запускаємо роботу самого напрямку, починаючи лікувати інсультних хворих. На першому етапі фінансування йтиме за кошти закладу або за підтримки громад-співзасновниць. Наголошую: пацієнт чи його родичі за це платити не повинні! Коли ми напрацюємо певну кількість пролікованих випадків, то на 2027 рік зможемо офіційно претендувати на фінансування інсультного пакета від НСЗУ.
За аналогічним алгоритмом ми плануємо повернути і пологовий пакет на 2027 рік. Щоб НСЗУ законтрактувала цей пакет, є жорстка вимога – у закладі має відбуватися від 150 пологів на рік. Ми до цього готуємося. Завдяки благодійникам наша матеріально-технічна база вже поповнюється новим устаткуванням.
Звісно, на етапі запуску пологового відділення нам знадобляться ресурси самого закладу та фінансова допомога п’яти громад-співзасновниць. Я регулярно виступаю на сесіях місцевих рад, розмовляю з головами громад, цифрами обґрунтовую цю необхідність, і ми разом шукаємо рішення. На щастя, є розуміння, що це спільна інвестиція в безпеку та здоров’я жителів усього регіону.
– Яка сума потрібна для старту й утримання відновленого пологового відділення?
– Загальна сума для фінансування та утримання штату відділення становитиме приблизно 400–500 тисяч гривень щомісячно. Враховуючи розподілення фінансового навантаження на всі п’ять громад-співзасновниць, то ми говоримо про цілком підйомні кошти для відновлення життєво важливої послуги в регіоні.
Паралельно ми створюватимемо умови для додаткового заробітку закладу. Плануємо облаштувати палати підвищеного комфорту, наприклад, сімейного типу. Досвід показує, що люди готові офіційно доплачувати за такий сервіс. Сьогодні наші жительки їдуть народжувати до Києва і платять там значні суми. Якщо ми запропонуємо їм аналогічне сучасне обладнання та фахових спеціалістів тут, на місці, вони залишаться в Переяславі.
– А якою є ситуація з кадрами для пологового відділення на сьогодні?
– Певний дефіцит є, але ми над цим працюємо. Наразі ми очікуємо на прихід лікаря-педіатра, також залишається відкритим питання щодо залучення неонатолога, який забезпечуватиме медичну допомогу новонародженим. Це ключові фахівці, без яких запуск неможливий.
Попри всі труднощі, ми плануємо розпочати прийом перших породіль уже цього року. Спочатку, як я вже казав, за рахунок фінансування громад та послуг підвищеного сервісу через касу лікарні.
Наступний надважливий крок – повернути лікарню в офіційні маршрути пацієнтів екстреної медичної допомоги. Потрібно домогтися, щоб бригади «швидкої» везли вагітних жінок із нашого регіону саме до Переяслава. Коли ми запустимо цей процес і вийдемо на стабільні показники кількості пологів, то зможемо претендувати на повноцінний пакет фінансування від НСЗУ у 2027 році, або, щонайменше, у 2028-му.
Аудит двомільйонного боргу: чому лікарня опинилася у фінансовій ямі?
– Минулого року через дефіцит бюджету медикам Переяславської лікарні недоплачували 20% заробітної плати. Тоді це пояснювали боргами НСЗУ за «проліковані випадки». Яка ситуація з виплатами зараз?
– Так, на жаль, проблема дійсно була гострою. Наприкінці минулого року ситуацію довелося рятувати шляхом додаткового фінансування з бюджетів громад-співзасновниць. Через управлінські прорахунки лікарі місяцями не отримували гроші в повному обсязі.
Зараз ми крок за кроком виходимо з цього піке. Можу запевнити: за травень увесь колектив отримав і аванс, і заробітну плату вчасно та в повному обсязі. Більше того, у нас уже акумульовано кошти на аванс за червень. Ситуація повністю контрольована, фінансові зобов’язання перед працівниками виконуються.
– Як колишній високопосадовець МОЗ, Ви чудово знаєте всю систему зсередини. Чому насправді НСЗУ не виплачувала гроші Переяславській БЛІЛ?
– Це на 100% помилки колишнього керівництва у веденні медичної документації та управлінні фінансами. На момент мого призначення лікарня мала заборгованість близько двох мільйонів гривень.
– Чому виникла така велика заборгованість?
– Якщо розібратися детально, борг накопичився через три ключові чинники.
По-перше, нецільове використання коштів. У лікарні є орендарі, які, окрім орендної плати, компенсують закладу витрати на комунальні послуги. Ці кошти мали йти виключно на відновлення касових видатків та розрахунки за енергоносії, які нам оплачує громада. Натомість попередній керівник спрямовував ці надходження на нецільові витрати – купував за них певне некритичне медичне обладнання. Аудит зафіксував це як порушення, і тепер ми змушені щомісяця повертати громадам по 60 тисяч гривень із власного спецфонду, втрачаючи ресурс для розвитку. Крім того, набігли відсотки та штрафні санкції за несвоєчасне погашення.
Крім того, зараз лікарня змушена сплачувати серйозні штрафні санкції. Для контрактування пакету готовності до надзвичайних ситуацій у штаті вимагався лікар-лаборант. Фізично людини не було, але в документи для НСЗУ її внесли. Служба через інтегровані бази Пенсійного фонду швидко виявила цей обман і наклала на лікарню суворі фінансові санкції.
Ну і, як я вже згадував, через неправильно подані документи лікарня втратила інсультний пакет. Це колосальний мінус для бюджету закладу в розрізі року.
Будь-який керівник – і я в тому числі – повинен усвідомлювати колосальну відповідальність за свої дії. За помилкові чи протиправні рішення рано чи пізно доведеться відповідати за законом.
– Що, на Вашу думку, є запорукою довгострокової фінансової стабільності лікарні?
– Фінансова стабільність будь-якого медичного закладу – це наявність недоторканного запасного фонду на виплату заробітної плати щонайменше на один, а краще на два місяці наперед. Наразі у Переяславській БЛІЛ такого резерву немає. Саме тому на початку кожного року тут виникали затримки з виплатами: наступав січень, договори з НСЗУ ще на стадії підписання, живих грошей на рахунках немає – і система зупинялася. Моє завдання – сформувати цей фінансовий «буфер безпеки» для лікарні.
Зміна системи зарплат і новий колективний договір: що чекає на медиків
– Питання зарплат медиків завжди на слуху. Чи можна сподіватися на збільшення заробітку медичних працівників?
– Раніше фонд оплати праці формувався за застарілою тарифною сіткою, через яку оклад лікаря першої категорії фактично прирівнювався до окладу молодшої медсестри.
Ми з командою розробили новий колективний договір, який плануємо запустити вже в червні-липні. Тепер 20 тисяч гривень – це гарантований базовий оклад лікаря, а всі додаткові години, нічні зміни чи робота у ВЛК нараховуватимуться додатково, зверху до окладу.
Ми впроваджуємо пряму залежність доходу від результату та складності роботи. Скажімо, якщо хірург виконує багато складних операцій, за які НСЗУ виплачує лікарні вищі коефіцієнти, його заробіток суттєво зростатиме. Якщо ж спеціаліст обмежується мінімумом – отримуватиме базовий оклад.
Коли ця система запрацює, ми активно презентуємо її у соцмережах. Прозорі та конкурентні умови праці стануть нашим головним інструментом для залучення нових сильних спеціалістів до Переяслава.
Далі буде… У другій частині інтерв’ю з Андрієм Нечипоруком читайте про нові пакети НСЗУ та чітке розмежування: які медичні послуги для людей відтепер є абсолютно безкоштовними, а за що доведеться офіційно платити в касу закладу. Керівник також розповість про масштабну модернізацію лабораторії, запуск потужного реабілітаційного центру для ветеранів та розкриє всі подробиці про данський грант – монтаж унікальної системи накопичення енергії, завдяки якій лікарня спокійно переживе будь-які блекаути.
