Сьогодні, 17 серпня, у Переяславі провели в останню земну путь Героя Олексія Недашківського. Схилені в скорботі голови, люди навколішки обабіч дороги, живі квіти, якими був устелений останній шлях воїна… Так біля рідного будинку в Переяславі близькі, друзі, знайомі та сусіди зустріли захисника, який повернувся додому «на щиті».
Олексій народився 30 березня 1988 року. До Переяслава він переїхав із родиною у 1991-му з Поліського – після аварії на Чорнобильській АЕС, коли хлопчику було лише три роки. Саме тут він зростав і робив перші кроки у доросле життя. Пішов до садочка, згодом навчався у школі №7 (нині – ліцей імені Володимира Мономаха). Після закінчення школи здобув фах тракториста у місцевому професійно-технічному училищі. Був людиною праці, працював різноробочим.
Олексій не встиг створити власну сім’ю та народити дітей. У нього залишилися мама і старша на 10 років сестра. Людмила Михайлівна розповідає, що брат став на захист Батьківщини добровольцем. Хоча чоловік був знятий з військового обліку за станом здоров’я, він не міг стояти осторонь, коли країна боролася за своє існування. До лав ЗСУ був призваний 10 листопада 2022 року Бориспільським РТЦК та СП.
Крізь сльози сестра згадує: Олексій завжди був бойовим і хоробрим хлопцем. Рідні та друзі назавжди запам’ятають його добрим, щирим, чесним і мужнім – люблячим сином, турботливим братом та надійним другом, який ніколи не залишав близьких наодинці з труднощами. І хоча мав законну можливість звільнитися зі служби, матері твердо сказав, що хоче залишатися поруч із побратимами.
«Він пройшов найгарячіші напрямки: і Донбас, і Харків, і Суми, і Курськ. Спочатку опанував саперну справу, а згодом вивчився на оператора БпЛА. Мав дві подяки за заслуги: одну – від Президента за службу, іншу – за врятовані життя побратимів», – розповідає пані Людмила.
Останнім часом Олексій ніс службу на дуже складній та відповідальній ділянці фронту. Був оператором безпілотних літальних апаратів відділення дистанційного мінування інженерно-саперного батальйону (військова частина А4733).
Сестра пригадує останню розмову із захисником. Вона відправила йому посилку, але отримати її Олексій, на жаль, уже не встиг…
«Він попросив посилку, каже: “Відправ, якщо можеш”. Я відправила… Там були продукти, він консервації попросив… Тоді Павлоград дуже обстрілювали, тож посилка затрималася. Десятого серпня ми ще списалися, і він сказав, що йде на бойове завдання. Так і не забрав її», – ділиться жінка.
Життя Героя обірвалося 10 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Привілля Синельниківського району Дніпропетровської області. Захисник загинув унаслідок ворожої атаки FPV-дрона.
Чин відспівування полеглого воїна відбувся у храмі Воскресіння Христового. Провести його в останню земну дорогу прийшли рідні, друзі, жителі громади, представники місцевої влади та духовенства.
Священнослужитель ПЦУ отець Анатолій у своїй промові сказав:
«Нас огортає смуток і біль, тому що ще один наш мужній захисник, воїн світла, воїн добра, воїн Олексій повернувся до нас сьогодні “на щиті”. Ми так чекали його повернення… Але гинуть ті, хто став тим бар’єром між добром і злом, між нами і ворогом. Це наші захисники, які своїми грудьми бережуть наш мир і спокій. Ворог, який прийшов на нашу землю, хотів панувати тут. Але такі, як Олексій, стали стіною на нашому захисті і, на превеликий жаль, віддали своє життя. Та рана, яку завдав нам ворог, ще буде довго-довго кровоточити і не гоїтися. Її неможливо вилікувати ніякими словами, ніяким часом. Як не можемо ми забути той подвиг і ту жертву, яку приніс за нас із вами, уподібнюючись Христу, навічно воїн, козак, Герой Олексій. Тому єдине, чим ми можемо зараз йому допомогти, – це піднести нашу спільну молитву за спокій його душі та блаженну вічну пам’ять. І згуртувавшись, продовжити все те, що він робив: охороняти нашу незалежність, допомагати нашим військовим. Разом ми обов’язково зустрінемо нашу Перемогу, спільну і єдину для кожного з нас».
Олексія Недашківського поховали з усіма військовими почестями на Борисівському кладовищі. Під звуки Державного гімну України військовослужбовці віддали Герою останню шану. Державний Прапор України, що вкривав домовину захисника, передали його родині як символ вдячності держави за вірне служіння українському народові.
Жертовність Олексія Недашківського назавжди залишиться прикладом любові до Батьківщини, мужності та вірності військовій присязі. Вічна пам’ять і слава Герою!
