Майже два роки виснажливої невідомості, молитов та незгасної надії, які зрештою обірвалися страшною звісткою. Сьогодні, 14 липня, Переяславщина схилила голови у глибокій скорботі, проводжаючи в останню земну дорогу вірного сина України – Олександра Фесенка. Чин відспівування полеглого Героя відбувся у Переяславі, а поховали воїна у рідних Хоцьках.
Олександр Фесенко народився 24 вересня 1970 року. Разом із родиною він проживав у селі Хоцьки Циблівської громади. У пам’яті односельців він назавжди залишиться порядною, привітною та світлою людиною, зразковим сім’янином, люблячим батьком і вправним господарем.
Староста села Наталія Черниш згадує, що Олександр Михайлович був дуже відповідальним та завжди доброзичливим до оточуючих. У мирному житті чоловік працював сторожем у Хоцьківській гімназії. Заступниця директора навчального закладу Любов Мельник відгукується про колегу як про відданого роботі та щирого працелюба, якого глибоко поважали в колективі.
«Для мене це надзвичайно болюча втрата ще й тому, що Олександр був моїм учнем. Скільки його пам’ятаю, ще з самого дитинства він вирізнявся добротою та щирістю», – ділиться Любов Василівна.
Крім того, Олександр Михайлович працював трактористом у місцевому фермерському господарстві. Знайомі кажуть: він мав золоті руки, за будь-яку справу брався відповідально та завжди вкладав у неї душу.
На захист Батьківщини Олександра Фесенка призвали 17 червня 2024 року Бориспільським РТЦК та СП. У лавах Збройних Сил України він обіймав посаду стрільця-санітара стрілецького відділення. Після завершення навчань військовослужбовець одразу вирушив у зону ведення важких бойових дій на Курському напрямку.
А вже у вересні зв’язок із захисником обірвався. Майже два роки рідні берегли надію, не допускали найгірших думок і не припиняли пошуків. Лише нещодавно надійшла трагічна звістка: життя 53-річного Героя обірвалося 2 вересня 2024 року внаслідок атаки ворожого FPV-дрона під час бою поблизу населеного пункту Ольговка Коренєвського району Курської області.
У захисника залишилися дружина Ольга Іванівна, син Владислав, донька Тетяна, три онучки, сестра Оксана Михайлівна.
Прощальна церемонія відбулася у Свято-Успенському соборі міста Переяслав. Віддати останню шану воїну зібралося багато людей – найрідніші, друзі, колеги, односельці, представники влади та небайдужі жителі міста.
Священнослужитель ПЦУ, отець Андрій Орловський, звернувся до скорботної родини та громади з проникливою промовою:
«Сьогодні воїн Олександр зібрав нас востаннє. Зібрав для того, щоб ми – його родина, друзі та весь український народ – подякували йому за подвиг. Кожен захисник, який стає на межі, дарує нам мир тут, на нашій землі. Він бачив, що може статися з нами, якби не було таких мужніх людей. Він мав найцінніше – свою сім’ю – і пішов її захищати. І хоча сьогодні ми плачемо від болю втрати, ми віримо, що він радіє з ангелами на небесах.
Віддати життя за ближнього, стати на захист правди – це вияв найвищої любові. Апостол Яків казав, що віра без діл – мертва. І зібравшись тут, бачачи ціну нашої свободи, ми розуміємо: ми можемо спокійно жити, працювати й навчати дітей рідною українською мовою лише завдяки таким воїнам. Життя на землі тимчасове, але Олександр прожив його так, щоб залишитися у вічності. Дякуємо йому за цей подвиг заради кожного з нас».
Після завершення заупокійної служби траурний кортеж із тілом полеглого Героя вирушив на його малу батьківщину – в село Хоцьки. Там, рідними вулицями, його провели в останню дорогу. Свій вічний спочинок захисник віднайшов на місцевому кладовищі.
Висловлюємо щирі співчуття родині, друзям та побратимам Олександра Фесенка. Вічна пам’ять, честь і слава Герою!
