Надвечір 29 вересня в Переяславському Центрі культури і мистецтв відбувся творчий вечір Василя Заболотного – талановитого баяніста, музичного керівника та натхненного зберігача української народної пісні. Творчий захід «об’єднав піснею» понад сотню поціновувачів народного аматорського мистецтва в залі, колективи на сцені та, принагідно, зібрав 4 230 гривень на потреби захисників. Як це було, бачили кореспонденти Proslav.
Передусім вшанували полеглих захисників
На початку творчого вечора його ведуча Влада Черненко підкреслила важливість української пісні як символу єдності нації в найважчі моменти її історії, зазначивши:
«Ми тримаємо культурний щит і мистецький стрій, вшановуючи тих, хто сьогодні віддає життя за наше майбутнє». У пам’ять про полеглих воїнів, загибле мирне населення у вирі російсько-української війни зал завмер у хвилині мовчання.
На сцені виступили чотири колективи та запрошені гості
За мить на сцену вийшов Народний аматорський ансамбль української пісні «Червона калина», який під керівництвом Василя Леонідовича вже понад 15 років плекає пісенну спадщину нашої Батьківщини. У його виконанні прозвучали народні пісні «Материнська молитва», «Ой дубе», «Через сад виноград», що задали потужний музичний відлік цього творчого вечора.
На зміну міським берегиням народної пісні запоспішав Народний аматорський ансамбль «Вербиченька» з села Ковалин, який під керівництвом Заболотного здобув звання Народного аматорського колективу. Їхні проникливі пісні, зокрема, «Три калини» та «Сивочола осінь», «Вишивали дівчина» та «А в Ярини за двором» не залишили байдужими нікого у глядацькій залі.
Не лише колективами, якими керує Василь Леонідович, був багатим цей вечір. На благодійний мистецький захід пошанувати винуватця вечора завітали його друзі та колеги – вокальний дует «Анонс» з с. Ковалин Дівичківської територіальної громади у складі Миколи Гриценка та Любові Задорожньої. Вони виконали дві композиції – «Для мами» й «Заметіль вишнева».
Не менш тепло глядачі прийняли й самодіяльний ансамбль «Мамина пісня» з Ташанської громади, учасники якого завдяки підтримці Василя Заболотного впевнено крокують музичними шляхами. З початком повномасштабної війни Світлана Басик переїхала в село Пологи-Вергуни до своєї мами, режисерки місцевого театру Лідії Івахненко. В першу чергу, як і більшість українців у той час, вона присвятила себе волонтерству, не забуваючи про спів. Співали пісні, почуті від Лідії Семенівни – мамині пісні. Згодом це виросло у вокальний колектив, назва якого постала сама собою. Понад рік ним творчо опікується й Василь Заболотний. У цей вечір, наймолодший за часом існування колектив виконав пісні:
- «Летіли журавлики» на слова Володимира Приза й музику Олександра Стадника;
- «Україно моя» на слова та музику Олени Лушакової;
- українську народну пісню «Ой у полі стоїть верба»;
- «Баяніст» на слова та музику В’ячеслава Кукоба.
Разом з тим слухачі мали нагоду почути мелодію душі Галини Заболотної та Катерини Білоусько з села Дівички, які об’єдналися в дует з однойменною назвою – «Мелодія душі». У їх майстерному виконанні можна було почути пісні «Поле», «Поліська вишиванка» й «У полі береза».
Близько п’яти років Василь Леонідович допомагає зберігати та відроджувати національні звичаї й обряди Народному фольклорному ансамблю «Помокляночка» Ташанської територіальної громади, де прийшов на зміну попередньому баяністу, а нині чинному голові громади Василю Вовчанівському. У цей день добірне товариство почуло у їх виконанні пісні «Не забуваймо браття», «Сивий коню», «Ой козаче» й «Ти капуста».
Справедливо зауважити, що у Василя Заболотного ніколи не було колективів-улюбленців, проте є в нього один творчий проект, над яким він працює вже майже 50 років, і який для нього важливіший за всі інші. Адже результатом цього проекту є не лише пісні, а й діти і онуки. Мова йде про його дует з учасницею Народного аматорського ансамблю української пісні «Червона калина», вокального дуету «Мелодія душі», а головне постійною підтримкою, порадницею і коханою дружиною Галиною Заболотною. «Україна в моїм серці» – таку назву мала їхня дуетна пісня, де поза розкішним звучанням баяну на синтезаторі родині підіграв Микола Гриценко.
Привітати винуватця вечора та його колективи прийшли представники усіх трьох громад Переяславщини
На завершення вечора на сцену запросили усі колективи: Народний аматорський ансамбль української пісні «Червона калина» КЗ «Переяславський центр культури і мистецтв»; Народний аматорський ансамбль української «Вербиченька» с. Ковалин, Дівичківської ТГ; Самодіяльний ансамбль української пісні «Мамина пісня» с. Пологи-Вергуни, Ташанської територіальної громади; Народний фольклорний ансамбль «Помокляночка» Ташанської територіальної громади. Також на неї піднялися заступниця Переяславської МТГ Оксана Степаненко, голова Ташанської громади Василь Вовчанівський та заступник голови Дівичківської громади Григорій Карнаух, висловивши вдячність Василю Леонідовичу за його творчий, насичений життєвий шлях.
«Сьогодні дійсно немає в залі нікого байдужого. Впевнено можемо сказати, що пані Галина може поділити одного баяніста на всі громади. Пане Василю, ми усі вам надзвичайно вдячні, адже з чорно-білих клавіш добувати те, що нас надихає на життя і перемогу, на насолоду від великих та малих буденних справ – це не аби яке мистецтво. Зичимо вам творчості, наснаги, багато літ праці і натхнення. Вдячні вам за яскраве сузір’я спільного хору наших громад. Многая літа!», – зазначила Оксана Серафимівна.
«Ви підтримуєте культуру нашої Дівичківської громади. Вдячні вам за багаторічну творчу працю, вагомий внесок у відродження та утвердження українських національних цінностей, популяризацію української пісні та культури, патріотизм та активну громадську позицію», – додав Григорій Карнаух та вручив Заболотному подяку відповідного змісту.
«Дивлячись на ці колективи, слухаючи цю нашу рідну українську пісню ловлю на думці – жоден ворог, що б він там не робив, не здатен нас здолати. Я дякую усім нашим шановним артистам, бо і я, душею і тілом з вами, і знаю яка це нелегка робота – приходити на репетиції, виходити на сцену, дарувати свою енергію цій справі. Вдячний Василю Леонідовичу, що продовжує розпочату мною роботу, підтримує і продовжує нести пісню в народ»,– завершив блок промов Василь Петрович та так само передав винуватцю заходу подяку.
Також від імені Відділу культури і туризму Переяславської міської ради подяками нагородили усі колективи, що у цей день виступали на сцені.
Що сказав Василь Заболотний?
«Я хочу, найперше подякувати Збройним Силам України, ратний поступ яких дав змогу провести цей концерт. Вдячний колективам, слухачам, очільникам громад та культурних осередків. Якби не ваша підтримка не було б нас», – сказав на завершення Василь Заболотний.
Завершальним акордом вечора стала «Пісня про Дніпро», що об’єднала на сцені усіх учасників та учасниць дійства. Цього вечора вони дійсно були об’єднані піснею. Цей вечір став справжнім святом української пісні, що вкотре довело: культура є тією духовною опорою, яка допомагає триматися у найважчі часи.
Нагадаємо, що напередодні концерту баяніст Василь Заболотний розповів про те, як працює над збереженням української пісенної спадщини на теренах Переяславщини.
