Жорстока війна, підло розв’язана російськими окупантами, продовжує забирати кращих синів України. У Переяславі 23 січня попрощалися з Героєм Сергієм Потапенком.
Сергій Потапенко – один із наймолодших загиблих Героїв Переяславської громади. Він народився 6 квітня 2002 року, зростав у багатодітній родині. Навчався у Переяславській міській гімназії №3.
Кращий друг дитинства та однокласник Ростислав згадує Сергія щирим, порядним хлопцем з неймовірно доброю та чистою душею, відданим товаришем, люблячим сином і братом. Каже, що змалку Сергій був безстрашним і відчайдушним. Коли розпочалася повномасштабна війна, друзі разом приєдналися до місцевої територіальної оборони.
Та вже зовсім скоро 20-річний Сергій разом із другом Олександром пішов добровольцем до військкомату з твердим бажанням стати на захист рідної землі. Через юний вік у проходженні військової служби йому спершу відмовили, однак це не зупинило хлопця – він приходив знову і знову.
Зрештою 2 листопада 2022 року Сергій вступив на службу до лав Збройних сил України за контрактом. Він проходив військову службу на посаді номера обслуги 1-го штурмового відділення 1-го штурмового взводу 8-ї штурмової роти 3-го штурмового батальйону військової частини А4010.
Вдома на молодого захисника з нетерпінням чекала кохана Анастасія, з якою вони зовсім нещодавно одружилися.
Молодий, але впевнений у собі та в необхідності боронити мирне майбутнє України, Сергій мужньо воював із ворогом. Він ніколи не ховався за спинами побратимів, був мотивованим і вправним воїном. Службу ніс у самому горнилі війни – під Бахмутом, в епіцентрі запеклих бойових дій, де гартується воля, але безжально нищиться життя. Після двох бойових виходів на позиції відчував, що третій може стати останнім.
Близькі родини розповідають, що перед своїм останнім виходом Сергій зателефонував друзям та попросив берегти його Настю.
Молоде життя воїна обірвалося 2 липня 2024 року під час виконання бойового завдання внаслідок ударно-штурмових дій поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області. Лише через півтора року тіло загиблого Героя вдалося ідентифікувати за результатами ДНК-експертизи. Підтвердженням для вбитих горем рідних був і годинник, знятий із руки воїна.
Віддати шану Герою до Свято-Успенського собору прийшли рідні, друзі, жителі міста – серед них було дуже багато молоді. Люди несли квіти й не могли стримати сліз.
Під час прощальної церемонії священнослужитель ПЦУ Іван Поліжак у своїй промові зазначив:
«Великий біль, горе і рана для батьків, коли відходить зовсім юна людина, якій ще жити й жити, любити й кохати. Але він пішов захищати нас від ворога й віддав своє життя. Ця рана ніколи не загоїться. Завжди болітиме, завжди виникатиме запитання: чому саме він. Півтора року батьки чекали, плакали, сподівалися, що син повернеться живим, а він прийшов на щиті. Колись його маленьким приносили до цього храму хрестити і сьогодні він повернувся сюди. Сьогодні ми не радіємо – сьогодні з болем плаче вся Україна, бо такі молоді люди йдуть від нас через цього злощасного ворога».
Зі словами співчуття до родини загиблого звернулася заступниця міського голови Оксана Степаненко. Вона закликала всіх присутніх пам’ятати подвиг молодого Героя, який загинув у боротьбі за Батьківщину, поклавши своє життя на вівтар свободи України.
Поховали Сергія Потапенка на Андрушівському кладовищі. Його патріотизм і жертовність є свідченням найвищої любові до Батьківщини, взірцем для нинішніх і майбутніх поколінь. Вічна пам’ять і слава Герою.
