У Переяславі в останню путь провели захисника України, 38-річного лейтенанта Олександра Голуба. Життя офіцера, який пройшов найгарячіші точки фронту, обірвалося на Дніпропетровщині.
Олександр Васильович Голуб народився 18 червня 1988 року в Переяславі. Після закінчення міської загальноосвітньої школи №3 вступив до Університету імені Григорія Сковороди, де здобув вищу освіту за спеціальністю «Економіка і підприємництво».
Прагнучи постійного професійного зростання, у 2026 році Олександр повернувся до рідної альма-матер – вступив до магістратури на факультет технологічної, математичної та професійної освіти. У пам’яті викладачів та однокурсників він назавжди залишиться цілеспрямованим, відповідальним студентом і надійним товаришем.
У мирному житті Олександр багато років працював у Києві, а останнім часом – на АЗС мережі «КЛО». Коли над країною нависла повномасштабна загроза, він не зміг залишатися осторонь. Чоловік одразу долучився до місцевого добровольчого формування, разом з іншими чергував на блокпостах, захищаючи спокій рідної громади.
7 березня 2023 року першим відділом Бориспільського РТЦК та СП Олександр був призваний на військову службу. Вірний присязі, він самовіддано ніс службу в лавах Збройних Сил України, обіймаючи посаду командира танкового взводу танкової роти танкового батальйону військової частини А4667. Його бойовий шлях пролягав через надскладні ділянки фронту: спочатку Лиманський напрямок та бої у Серебрянському лісі, далі – тривала оборона Часового Яру, а після цього – Харківщина.
Восени 2024 року досвідченого військовослужбовця направили на підвищення кваліфікації до Академії сухопутних військ, де він здобув звання молодшого лейтенанта, а згодом дослужився до лейтенанта. Після навчання офіцер продовжив захищати країну вже на Дніпропетровщині. За зразкову службу, мужність та відданість військовій справі Олександр Голуб був нагороджений численними грамотами від командування.
Життя захисника обірвалося 25 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Межова Синельниківського району на Дніпропетровщині.
Для своєї матері, Валентини Петрівни, Олександр був єдиним сином і найбільшою опорою. Друзі та побратими згадують його як людину з надзвичайно великим і добрим серцем. Щедрий, товариський, світлий та працьовитий, він завжди був готовий прийти на допомогу тим, хто цього потребував.
Читайте також: В Україні працює Єдина ветеранська лінія 1528: як захисникам та їхнім родинам отримати допомогу
Прощання з Героєм відбулося у Храмі Воскресіння Христового в Переяславі. Віддати шану воїну прийшли найрідніші люди, друзі, побратими, представники міської влади та небайдужі жителі громади.
Священнослужитель отець Анатолій у своїй прощальній промові звернувся до родини та присутніх:
«Це непоправна втрата для всієї країни. Ще один наш захисник віддав найцінніше – своє життя – за кожного з нас, за нашу волю, незалежність і самоідентичність нашого народу. Дорога мамо воїна, ви виховали гідного сина, справжнього патріота і щиру людину, яка була здатна не лише любити, а й віддавати цю любов. А найвищий ступінь любові – це пожертва. Олександр приніс своє життя в жертву, уподібнюючись до Господа нашого Ісуса Христа.
Він зробив для нас більше, ніж міг. Напевно, не кожен здатен понести той хрест, який випав на його долю. Але він ніс його з великою гідністю. Нехай Господь прийме цю жертву і нехай вона стане останньою у цій страшній війні. А нашому полеглому воїну – Царство Небесне і вічний спокій».
Після завершення богослужіння жалобний кортеж вирушив вулицями міста до Ярмаркового цвинтаря, де під залпи почесної варти Олександра Голуба поховали з усіма військовими почестями.
Вічна пам’ять і слава Герою! Щирі співчуття рідним та близьким.
