У свої 96 років переяславка Ганна Овсієнко випромінює енергію та любов до життя. Вона працює на городі, вирощує квіти, щотижня відвідує церкву і щоранку дякує Богові за новий день. Proslav поспілкувався з довгожителькою.
Незважаючи на поважний вік, Ганна Григорівна зберегла гостру пам’ять, ясний розум та невичерпний ентузіазм. Вона народилася 16 липня 1928 року. Навчалася у школі №2. Пережила Голодомор і Другу світову війну.
Чоловік Ганни Овсієнко був військовим. За ним вона поїхала до Бердичева, а потім – на Далекий Схід. У 1994 році чоловік пішов з життя і це була невимовно тяжка втрата для Ганни Григорівни. Вона пережила два серцеві напади. Лікарі застерегли – третій може стати фатальним. Порадили берегти себе й уникати стресів.
– У мене був дуже тяжкий стан, – згадує жінка. – Безсоння по кілька місяців, ніякі ліки не допомагали. Через два роки мені дали запрошення до церкви. Я подумала: «Сходжу, а раптом допоможе». Після служіння підійшла до пастора, він схилився наді мною і хвилин п’ять читав молитву. Далі спитав: «Ви вірите, що є сила Божа?» Я впевнено відповіла: так, я вірю! Відчула таку легкість всередині! Він сказав: «Значить, ви будете здорова, підуть ваші негаразди, будете спати, серце не буде боліти». Того ж дня я заснула об одинадцятій вечора, а коли прокинулася – була сьома ранку! Після кількох місяців безсоння. З того моменту, справді, стало спокійніше, почала краще спати, менше тривожитися.
Відтоді, каже Ганна Григорівна, ось уже майже 30 років і в сніг, і в зливу в день служіння вона неодмінно йде до церкви. Донька Ніна та син Анатолій завжди поруч, допомагають і турбуються про неї. Є в неї й двоє онуків – Денис і Костянтин. Один із них нині служить у Збройних силах України.
– Моє найбільше бажання – щоб війна закінчилась, щоб діточок не вбивали, щоб усі були живі… – каже зі сльозами на очах довгожителька.
На запитання, у чому секрет її довголіття, жінка відповідає без роздумів:
– Коли мені було 6 років, моя двоюрідна сестричка готувалася до весілля. А за три тижні до нього її поховали. Я запитала бабусю: чому так? Адже був у неї наречений, мало бути весілля, і раптом – труна. Бабуся сказала, що коли народжується людина, Бог (показала пальчиком на небо) визначає, скільки їй років прожити: кому – 22, кому – 50, кому – 90. Це Бог дає людині. Мама, куди б не йшла, завжди хрестилася і обов’язково на ніч читала «Отче наш». У дитинстві я цього не помічала, а коли подорослішала, помітила, що як щось задумаю – воно в мене виходить. От думаю собі: є якась сила. Треба вірити. Ми Бога не бачимо, але відчуваємо.
У своєму роду Ганна Григорівна – не єдина довгожителька: її мама дожила до 87 років, бабуся по материнській лінії – до 95. Можливо, і спадковість, і непохитна віра в Бога допомогли їй прожити довге життя.
Утім точно можна сказати, що регулярні піші прогулянки та активний спосіб життя тримають Ганну Григорівну в тонусі. У своєму поважному віці вона доглядає ділянку, сапає бур’яни, садить полуницю, вирощує квіти.
– Доця зробила мені лавочку. Я вийду, посиджу, відпочину, походжу, подивлюсь – квіти ростуть, і знову сяду, – усміхається жінка.
Ганна Григорівна радить творити добро, любити ближніх, нікому не бажати зла та уникати негативних емоцій – щоб зберегти нерви й не псувати собі життя, бо воно єдине.
Нагадаємо, до Переяслава завітала письменниця Марина Павленко, твори якої вивчають у школі.
