Щороку 20 лютого в Україні відзначають День пам’яті Героїв Небесної Сотні на честь людей, які 10 років тому віддали життя в боротьбі за вільне європейське майбутнє України. З цієї нагоди у Переяславі відбувся реквієм ушанування учасників Революції Гідності, повідомляє Proslav.
Вшанувати подвиг Героїв Небесної Сотні у залі Переяславського Центру культури і мистецтв зібралося багато дітей та підлітків. До них, молоді, звернувся у своїй промові міський голова Вячеслав Саулко:
– Майдан, Революція Гідності – це слова, які навіки увійшли в нашу історію. До тих подій призвело те, що куратори прокремлівського режиму через тодішнього президента-зрадника Януковича вбивали нашу молодь – найдорожче, що в нас є. Бо саме тоді такі молоді люди як ви вийшли на Майдан, щоб жити у вільній європейській спільноті. Але це не подобалося варварам, які мріяли знищити українців. Коли в зимові дні 2014 року бандити вбили наших людей без зброї і захисту, на другий день на Майдан вийшли тисячі людей. Саме ті дні стали початком того, що відбувається сьогодні. Я хочу, щоб ви завжди про це пам’ятали.
Міський голова додав, що у центрі Переяслава є власна Алея Небесної Сотні – портрети понад ста захисників з Переяславської громади, які віддали свої життя, захищаючи Україну від російських окупантів.
До слова запросили активного учасника Революції Гідності, ректора Університету Григорія Сковороди у Переяславі Віталія Коцура:
– З подій Революції Гідності формується сучасна українська нація. Переяславщина відіграє важливу роль в державотворчих процесах. Я тоді працював у Києві, але зустрів дуже багато переяславців на Майдані. Сформувалася так звана сотня імені Тараса Трясила, хоча насправді їх було значно більше: це ті люди, які щодня чергували на Майдані і несли свою місію. Коли відбувалися перші протести на Європейській площі, мені було цікаво, які люди туди прийшли. І, прийшовши, я зустрів багато людей з заходу, сходу, півдня – вийшла вся країна.
Хочу згадати людей, які брали участь у революційних подіях, але їх, на жаль, вже немає. Безумовно, лідером був професор нашого університету Ярослав Потапенко. Він був чітко переконаний, за що і для чого йде туди. А також багато студентів, яких, можливо, ми надихнули, і деякі з них після Революції Гідності пішли на фронт і до останнього воювали, віддавши свої життя. Зокрема, Олександр Підборіжний, який, до речі, був родом з Херсонщини. Їхні портрети є на Алеї Слави.
Учасницею та волонтеркою Революції Гідності була докторка педагогічних наук, кандидатка філологічних наук, професорка кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання переяславського університету Ганна Токмань. Вона поділилася своїми спогадами про ті події:
– Чому ми виходили на Помаранчеву Революцію? Тому що були нечесні вибори, а ми хотіли демократичної європейської країни. Чому ми виходили на Революцію Гідності? Бо ми – Європа, а наш тодішній президент, якого на Майдані називали «зек», не підписав Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Коли ми говоримо «національна ідея», ми маємо на увазі, що хочемо жити в своїй державі, вільній і демократичній. Ми – європейська нація, ми хочемо зберегти свою ідентичність і за це ми боремося.
Ганна Токмань згадала полеглих учасників протестів на Майдані:
– Наймолодшому революціонеру Назарію Войтовичу було 17 років, він був школярем. Найстаршому – 82, це колишній військовий Іван Наконечний. Під час Революції Гідності загинуло 107 душ. Як вони гинули? Страшно. Більшість від вогневих поранень, деякі – забиті палицями від черепно-мозкових травм. Інші були закатовані і їхні тіла знаходили у лісі, у річці, спалені живцем. Більшість з них були чоловіки. Ми вклоняємося перед ними і перед чоловіками, які захищають нас сьогодні.
У заході взяли участь народний аматорський ансамбль української пісні «Червона калина», учасники любительського об’єднання «Театральна студія «Супутник», вокалістки Ганна Ляч та Юлія Демиденко.
Спогади переяславців, які були учасниками подій на Майдані, дивіться у відеосюжеті Proslav.
