У мистецькій галереї Переяславського Центру культури і мистецтв відбувся творчий вечір, присвячений пам’яті української поетеси, лауреатки літературних премій Лілії Золотоноші. Цьогоріч, 24 липня, їй мало б виповнитися 62 роки. Два роки тому вона передчасно пішла з життя, але її поетичне слово, пройняте любов’ю та світлом, досі живе у віршах і відомих піснях, повідомляє Proslav.
Творчість Лілії Золотоноші відома багатьом українцям передусім завдяки пісням, написаним на її вірші. Один із яскравих прикладів – пісня «Горобина ніч» у виконанні народної артистки України Оксани Білозір.
Загалом більше 100 поезій поетеси були покладені на музику відомими композиторами: Ігорем Покладом, Геннадієм Татарченком, Віталієм Волкомором, Геннадієм Крупником, Інною Пушкар, Мар’яном Гаденком, Лесею Горовою та іншими.
А виконували ці пісні популярні українські співаки: Оксана Білозір, Надія Крутова-Шестак, Ольга Макаренко, Жанна Боднарук, Олена Хижна, Василь Романчишин, Олександр Василенко, Інеш Кадирова, Наталія Валевська, Світлана Рижова, Ірина Олійник, Ірина Родченко, Наталія Романенко.
Дмитро Павличко: «Слово тільки натякає на щось невимовне»
Дмитро Павличко писав про неї так:
«Лілія Золотоноша пише зухвало, але все, що хоче сказати, не в слові, а десь у підтексті. Слово тільки натякає на щось невимовне, непохопне. І робить її вірші справжньою поезією».
За життя поетеса встигла видати сім поетичних збірок, серед яких «Женские сны» (1996), «По закону огненной спирали» (1999), «Соло свічі» (2001), «Тепер або ніколи» (2004), «Хочу до тебе» (2009). Вона – лауреатка Всеукраїнської літературної премії імені Олександра Олеся та імені Олекси Влизька, дипломантка всеукраїнських естрадних конкурсів.
З Переяславом пов’язана душею
Переяславська поетеса, старша наукова співробітниця НІЕЗ «Переяслав» Наталія Павлик була близькою подругою Лілії Золотоноші. Їхнє душевне та творче єднання почалося багато років тому. Саме тому Лілія часто приїжджала до Переяслава. Тут вона знаходила прихисток для душі.
– Коли наше спілкування поглибилось, Лілія сильно вплинула на моє життя і творчість, – пригадує Наталія Павлик. – У кількох моїх збірках є вірші, присвячені Лілії.
Пані Наталія провела гостей зібрання життєвими дорогами Лілії Золотоноші – зітканими зі світла й темряви, щастя і втрат.
Народилася Лілія Золотоноша 24 липня 1963 року в смт Єланець Миколаївської області. Закінчила юридичний факультет і Інститут журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Друкувалася з 1978 року. Була юристкою, журналісткою, науковою співробітницею, головною редакторкою інтернет-газети, членкинею творчих організацій.
Життя поетеси було не менш драматичним, ніж її поезія, розповідає подруга.
– У 2003 році вона розлучилася з чоловіком Володимиром Коробком, – згадує Наталія Павлик. – Вони обоє були сильними особистостями. Лілія ділилася зі мною, що під час хвороби чоловік доглядав її у лікарні, а коли вона повернулася додому, знайшла у шухляді його лист про розлучення. Розпочалася тяжба за дітей і майно… Дві їхні дочки залишилися з батьком, поїхали за кордон на навчання – колишній чоловік був заможним, міг забезпечити це. А на Лілю полився хейт – мовляв, погана мати. Вона це дуже тяжко переживала. Коли приїздила до мене, треба було підставляти жменю для її сліз. А на людях була завжди усміхненою, граційною, світлою. Ховала свій біль у закутки душі.
Творчість Лілії Золотоноші була дзеркалом її особистого життя.
– Те, що відбувалося в її житті, лягало в рядки, – каже Наталія Павлик. – Але ті важкі моменти вона вміла подати настільки красиво, що можна лиш дивуватися її вмінню перетворювати темряву на світло. Звісно, хто наповнений світлом, сам світиться на темному тлі.
Доля поетеси пов’язала її з Переяславом і через матір – Валентину Михайлівну, яка нині живе в Центрі соціальних послуг та соціальної інтеграції. Керівниця закладу Раїса Голованова згадує:
– Коли Ліля вперше зайшла до мого кабінету, це була світла, красива, привітна жінка. Вона розповіла свою історію і просила допомоги для мами. Побачивши всі медичні заключення, я зрозуміла, що треба допомогти. Вже з 2017 року Валентина Михайлівна живе у нашому закладі. Їй 84 роки, вона має першу групу інвалідності, глибоку деменцію. Але для неї Ліля завжди жива…
У 2015 році Лілії Золотоноші пощастило знову знайти своє кохання – вона вийшла заміж за чоловіка, який став для неї опорою і був поруч до її останніх днів. Поетеса померла 7 грудня 2023 року в Києві після тривалої хвороби.
На вечорі пам’яті Наталія Павлик продемонструвала архівні світлини й відео поетеси, поділилася теплими спогадами. І попри всю драму життя, у рядках віршів, які лунали того вечора, переважали любов і світло. Через поезію Лілія Золотоноша залишила після себе невмируще.
ЗАГРАВА
Так, як чайки, так, як роси,
Як вагони – під укоси!
Слів, які воланням вбиті,
Світ із вічності став миттю –
Світ у ранах, що від зради….
Вечір цей – кінець цитати?
А в очницях – тінь порожня.
Ми вже кинули безбожно
Сіль на рану – втрату слави…
Ось і все. Кінець заграви…
Гратися вигадав хтось із загравою.
Ким намальована? Фарбами? Кавою?
Янгольське вогнище кимось продумане,
Криком вмира, сміттєвозами й урнами,
Мовби кохання, іржею прикрашене,
Шматом металу це вогнище зважене…
Щастя відлунням, до неба підвішеним,
Знову сміялась заграва над грішними!
Над несумлінними, над соромливими,
Падала зливами,
Карами Божими…
Вогнище – доля. Але не для кожного.
Нагадаємо, переяславська поетеса Вікторія Шевель та її син Іванко здобули нагороди на міжнародному конкурсі в Хорватії.
