У Переяславі провели в останню земну дорогу Захисника України Євгена Брижевського. Після восьми місяців тривоги, очікування та невідомості 4 лютого воїн повернувся додому «на щиті». У цей морозний, сповнений глибокої скорботи день громада зібралася, аби попрощатися з полеглим Героєм і віддати йому останню шану.
Брижевський Євген Павлович народився 24 травня 1996 року на Житомирщині, але понад десять років жив у Переяславі. В мирному житті працював у міжнародному аеропорту «Бориспіль» старшим вантажником. На військову службу був призваний 18 квітня 2024 року І відділом Бориспільського РТЦК та СП. Служив на посаді номера-обслуги мінометного взводу механізованого батальйону військової частини А7014 – 66-ї окремої механізованої бригади.
Знайомі та близькі відгукуються про Євгена як про люблячого чоловіка й батька, відповідальну, добру та щиру людину. У 2024 році він одружився з коханою Олександрою, а згодом у подружжя народилася донечка Єва. Нещодавно дівчинці виповнився один рік.
Більше року Євген боронив рідну землю у гарячих точках фронту. Зв’язок із воїном обірвався 3 червня 2025 року. Упродовж восьми місяців, поки захисника вважали зниклим безвісти, для його рідних цей час був сповнений болю, тривоги й важкої невідомості. Дружина Олександра до останнього вірила й усім серцем сподівалася, що станеться диво і Євген повернеться додому живим.
«Останнє фото, де я була дійсно щасливою. Останнє фото, де ми втілили нашу найголовнішу ціль. У житті нам потрібно було небагато – ми 11 років йшли до моменту, коли наша родина зможе мати продовження нашого кохання. Єдине, чого ми прагнули, – аби наша сім’я нарешті була разом. Мені життя подарувало неймовірну людину. Разом ми пережили багато негод, у нас не було проблем “моїх” чи “його” – усі труднощі й усі моменти радості ми ділили навпіл. Завдяки тому, що ми були одним цілим, змогли пройти всі випробування долі. Лише заради мого чоловіка я була сильною, завжди натягувала посмішку і знаходила останні сили йти далі в моменти, коли всередині все кричало від болю. Сьогодні два місяці, як я не чую найріднішого голосу. Я вже не відчуваю себе живою – просто існую з мрією, що прокинуся і знову побачу омріяне смс: “Доброго ранку, моя золота”», – написала Олександра на своїй сторінці в соцмережах.
І ось тепер родині повідомили, що збіглися результати експертизи ДНК. Того дня – 3 червня 2025 року – Євген Брижевський загинув під час виконання бойового завдання в районі села Рідкодуб Краматорського району Донецької області.
Спільна молитва за упокій душі воїна відбулася у Свято-Успенському соборі.
«Герой віддав життя за нас із вами, віддав найдорожче – і став живим щитом між тією нечистю, що прийшла на нашу святу українську землю, і мирним небом над нашими головами. У тих важких боях, не жаліючи ні здоров’я, ні життя, сини й дочки України стали на захист свого народу. Це ще одна болюча, відкрита рана на тілі української нації. Схиляючи голови перед Героєм Євгеном, ми усвідомлюємо, якою страшною ціною нам даються свобода й воля», – сказав священнослужитель ПЦУ Іван Бобітко.
Очільник Переяславської громади Вячеслав Саулко висловив щирі співчуття родині Героя:
«Щодня, навіть у ці люті морози, смертоносна російська зброя летить на українські міста й убиває мирних людей. Але ніхто з нас не може уявити, яке пекло зараз на передовій. Таким молодим людям, як Євген, ще жити й жити, ростити дітей. Його маленька донечка ніколи не побачить батька. Євген загинув як Герой, і наш обов’язок – пам’ятати його подвиг, зупинятися біля Алеї Героїв і пам’ятати, завдяки кому ми живемо на рідній землі».
Після богослужіння траурний кортеж пройшов вулицями міста до місця земного спочинку Захисника України.
Із військовими почестями Євгена Брижевського поховали на Підварському кладовищі. На його честь прозвучав Державний Гімн України та тричі пролунав військовий залп – як знак глибокої поваги й вдячності.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким загиблого Захисника України. Вічна пам’ять і слава Євгену Брижевському.