Весняний сезон улюбленого проєкту сковородинівців «Відкритий університет» стартував із досить неординарної зустрічі. 2 березня в Університет Григорія Сковороди в Переяславі завітав український музикант, письменник, мислитель, фронтмен гуртів «Пирятин» та «Ukiez», ведучий світоглядного ток-шоу «Інструкція. Війна» на YouTube-каналі «Антропологія» Іван Семесюк. Аби послухати лекцію «Метафізика індивідуальної свободи та українська ідентичність», до Переяслава приїхали навіть гості зі столиці.
ProSlav також відвідав захід, щоб поділитися з вами найцікавішими тезами Семесюка.
Що таке «українець» і з чим його їдять
– Взагалі кожна національна ідентичність крутиться навколо певної осі. Скажімо, ми можемо взяти сучасного німця або француза. Віссю цих двох націй зараз є комфорт. Комфорт – тобто передбачуваність. За великим рахунком, це такий «клізматорій», головним мотивом якого є прогнозованість, а відтак контроль. Є також великі людські колективи, котрі побудовані навколо, скажімо так, неврозу свободи. При цьому незрозуміло, що означає «свобода», що означає «воля» і що за цим всім стоїть. І от, український колектив. Вже тисячу років на цій землі існує певний тип людини з певними схильностями. Віссю української ідентичності є свобода як така.
Українці – нащадки аристократів?
– Я читав дуже цікаве дослідження про чисельність аристократії в умовному Високому Середньовіччі у різних країнах світу – один сумашедший взяв і порахував це все у відсотках. Так от, в Японії, знаній на весь світ самураями, доходило до 15-17% населення в певних префектурах аристократії. Уявіть собі: 17% населення – це шляхта. Це дуже багато. Але є одна держава, котра переплюнула Японію, – це Річ Посполита, і зокрема Україна як її корінна частина. Станом на кінець XVI – початок XVII століття до 25% населення, в Україні в тому числі, або були шляхтою, або вважали себе такими. Це абсолютно неймовірна кількість.
Про ще це говорить? Це, зокрема, описувала Наталія Старченко, яка написала книжку «Українські світи Речі Посполитої». Так ось, вона пише про такий феномен як політичний народ – це шляхта в будь-якому середовищі. Це не селянин, а аристократ, відтак воїн.
Український народ багато десятиліть подавали як народ, здебільшого, селянський, який втратив аристократичні традиції, аристократичну тяглість, відтак державність, відтак і високу культуру. Врешті, ми маємо дуже простий факт – історично українці – це народ аристократії. Дуже багато людей, які знаходяться серед нас, прямо фізично мають аристократичне походження. Незважаючи на те, що хтось виїхав з села, хтось – із галицького містечка і т. д., грубо кажучи, кожен п’ятий з нас – нащадок аристократичного роду. Більш пишного чи менш пишного – це не так важливо.
Платон передбачив відкриття генетики?
– Взагалі ідеал лицаря – це свобода як така. Коли ми говоримо про свободу, ми завжди маємо на увазі «щось» – свобода «когось», «чогось», «від чогось». Є економічні свободи, є політичні свободи, є культурні свободи. Виникли достатньо віртуальні, більш біологічні конструкції, такі як гендерна свобода, статева свобода – купа-купа різних свобод. Але якщо ми будемо уважними і подивимося на ці всі свободи, ми помітимо, що кожна така свобода все-рівно впирається в обумовленість іншими свободами, котрі знаходяться поруч. Тому свободи як такої тут, в нашому звичайному фізичному вимірі, ми мати не можемо. Але ми можемо гратися в свободу, імітувати її.
Проте якщо є поняття «свобода», то ми мусимо звернутися до вчення, напевно, головного європейця всіх часів і народів, Платона. Він вигадав вчення про ейдос і про архе – про те, що з кожною низкою речей як таких стоїть ідея про цю річ. Якщо є ідея про чайну чашку, то вона одна – це чайна чашка. Але таких чашок є мільярди, і вони всі трошечки різні, а іноді – дуже різні. Проте їх об’єднує оця «чайначашковість», грубо кажучи, тобто сама ідея про чайну чашку. Або коти – у них є своя «котовість». Платон, за великим рахунком, передбачив відкриття генетики, тому що він сказав, що всі коти мають якусь таку «котовість», котра їх об’єднує. І якщо ми подивимось як вона передається від кота до кота, то зрозуміємо, що вона передається через генетичний код.
Простору і часу насправді не існує?
– Я довго думав, що таке свобода сама по собі, що таке ідея свободи. Якщо дуже довго колупатися, заглядати всередину, ми виходимо на поняття матерії свободи. Ми перебуваємо в просторі – це складно заперечити, тому що ми його бачимо, і, відповідно, в часі. Тому що в просторі постійно щось змінюється і так виникає, як би, ілюзія часу. Ілюзія – це не означає, що часу нема. Вона означає, що час – це не те, чим здається.
Як взагалі влаштований простір? Він, цілком очевидно, витікає лише тоді, коли з’являється які-небудь об’єкти, суб’єкти і якийсь рух в ньому. Якщо прибрати в просторі, котрий нас оточує, всі об’єкти, то простір дивним чином магічно зникає – його нема. І це говорить не лише про те, що простору нема, коли нема об’єктів, а й про те, що простору в принципі не існує. Це доволі дивне відкриття, тому що нам зараз очевидно, що ось він – цей простір, ми в ньому знаходимося. Але в реальності ніякого простору нема.
Відповідно, якщо не існує простору, не існує й часу – це теж абсолютно нормально. І от, коли ми маємо відсутність простору і відсутність часу, ми маємо що? Ми маємо свободу від простору і від часу. І якщо подивитися на цю конструкцію з усіх боків, ми маємо, по суті, архе свободи – ідеальна свобода у вакуумі, ідея свободи, остаточна свобода, звільнення від фундаментальної пастки, в якій ми перебуваємо.
Українці борються за свою свободу, а росіяни – за «бешеную мать-алкоголичку»?
– Якщо ви помітили, а я думаю ви помітили, москаль зараз «он же за родину бьётся». У нього це основна категорія – «бешеная мать-алкоголичка», котра народила його для того, щоб він її захищав і здох. А українець, хоча і артикулює Україною, але він ставить пріоритет не на цей материнський образ, а на свободу як на цінність. І взагалі в українській культурі свобода у різних вимірах дуже сильно проартикульована. Це головне слово нашої української спільноти. Свобода, свобода, сводоба – це наш невроз. Ми не можемо інакше, нас «плющить». Якщо десь буде хоч якийсь натяк на рабство – одразу повстання. А у москаля, в російській культурі поняття «свобода» фактично нема. Вони знають це слово, і вони ним навіть оперують, але як поняття вони його майже не використовують. Тут я говорю про росіян як про повну антитезу українського архе. У цьому сенсі вони наші повні антиподи. Адже для українця головне – це його особиста індивідуальна свобода, а відповідно – його індивідуальна ідентичність … Як і 500 років тому, Україна б’ється бойовою шляхтою, а московити б’ються бойовими холопами – нічого не змінилося.
Як за допомогою пупа «скинути мішок буряків» зі своїх плечей
– Я задумався над тим, що пуп – це те, через що ми були пов’язані зі зовнішньо-невідомим, коли лежали всередині мами. Ми через це місце були пов’язані з чимось для нас, маленьких, безкінечним. Ймовірно, ця така біологічна пам’ять – вона присутня. І насправді, якщо ви спробуєте іноді направляти свою увагу на місце, де у вас пуп, і попрактикуєте деякий час (у когось це багато часу займе, у когось – ні), ви відчуватимете, як вас «відпускає». Знаєте відчуття, коли ви несете мішок з буряками все життя, але не знаєте про це. І ви ніколи про це не думали. Ви народилися з цим мішком буряків – ви ідете, ідете, ідете… А потім – бац, і він падає, зникає. І от оце відчуття, коли цей мішок звалився з ваших плечей, схоже на те, коли ваше прекрасне его на якийсь момент «відвалюється» від вас. Це те дивне відчуття, коли ваша свідомість, умовно кажучи, стає в десятки разів більш прозорою, і ви це дійсно відчуваєте.
В чому смисл України
– Смисл України – це артикуляція і маніфестація свободи людству, створення певного орієнтиру, котрий нагадав би про цю цінність під назвою «свобода». Дмитро Олександрович Корчинський – понятно, що авантюрист духу, але людина не дурна, – він сказав класну річ одного разу. За його словами, є дві філософії в світі: грецька і німецька. І він висловив надію, що ще, можливо, виникне українська філософська школа. Я думав над цим – це цікаво. Але навколо чого ми можемо будувати українську філософію в майбутньому? Скажімо, вся грецька думка крутиться навколо Платона. Німецька думка взагалі стрибнула високо, і відомий філософ Гайдеґґер розібрав таку категорію як буття. Але про що може говорити українська думка цьому світу? На мій погляд, очевидно, про свободу. Про свободу як філософську категорію – найбільш практичну з усіх філософських категорій.
Люди є звичайні, а є просвітлені – будди. Це ті, хто досягли певного просвітлення, котрі «скинули свій мішок буряків з плеч» назавжди. Так от, Україна зараз – це країна-будда, тому що тут відбувається битва за свободу, битва з антитезою свободи, і це битва за індивідуальні свободи. Це неймовірно круто.
Україна – це, фактично, як книга. Напевно, як Святе Письмо, як Біблія, як Трипітака, як Коран. І от, мені хочеться донести таку думку – ми зобов’язані напрягтися, але таки дати відповідь на запитання, що таке індивідуальна свобода.
Пан Семесюк розповів ще дуже багато цікавих речей і відповів на усі запитання, які цікавили присутніх, а на завершення сказав: «Я взагалі чого приперся сюди? Хочу освідчитися в глибокій любові до Вас як українців! Те, що Ви народилися українцями – найкраща форма народження в людстві взагалі».
Нагадаємо, переяславка Ірина Кузьмицька намалювала ілюстрації до нового видання поезій Роберта Бернза.