Ранок п’ятниці 21 червня у Переяславській громаді був наповнений смутком та горем, не зважаючи на сонячну погоду. Рідні та близькі провели в останню путь переяславця, солдата ЗСУ Ігоря Хланя. Його згадують, як вірного друга, гарного товариша й світлу людину, передає Proslav.
Дорога прощання була встелена живими квітами
Від родинного помешкання до церкви дорогу встелили квітами, як знак пам’яті та пошани. Заупокійну літургію провели у стінах Володимирського храму поряд із рідним навчальним закладом, який Ігор завершив у 1999 році.
«Сьогодні аби продовжували діти рости українцями, аби продовжували спілкуватися рідною мовою, ми, на превеликий жаль, платимо таку дорогу ціну. Ми щотижня хоронимо героїв у нашій Переяславській громаді… Щоразу ми отримуємо сповіщення про втрати наших земляків: хтось пропав безвісти, когось не можуть ідентифікувати, бо йде страшна війна… Вже немає сліз. Ми виплакали все. Ми не знаходимо слів співчуття для родин, які стоять й оплакують своїх рідних. Сьогодні у скорботі схиливши голови, ми просимо Бога, щоб він змилувався над нашим народом… Щоб якомога найменшими жертвами настала перемога», – священник Іван Бобітко.
Він висловив сподівання, що якомога менше героїв будуть повертатися «на щиті», а усі захисники повернуться з війни живими та здоровими.
Пішою ходою похоронна процесія з храму попрямувала до Підварського кладовища. Останню земну путь воїну також встелили квітами.
Міський голова Переяслава Вячеслав Саулко від імені громади висловив слова співчуття та підтримки рідним Ігоря Хланя та звернувся до присутніх.
«Боляче говорити слова прощання перед нашими героями, нашими захисниками. Немає такого дня, щоб ми не почули страшної звістки із фронту. Скільки гине сьогодні українців від страшного ворога – рашистської нечисті. Вони поставили за мету знищити нас, як націю. Це нелюди, це варвари, це бандити. Їм не повинно бути місця на цій землі… Дуже боляче дивитися на рідних та близьких: на дружину, на доньку, сина, брата, сестру, на племінників. Від них забрали найріднішу людину… Прийшли попрощатися земляки, сусіди, громада… Ми всі знали Ігоря, як доброго й привітного. Він був прекрасним хлопцем, мав багато друзів, ніколи не підводив», – зазначив голова громади.
На долю Ігоря двічі випадали випробування
Вячеслав Володимирович розповів, що на долю Ігоря двічі випадали випробування. Перше – коли у ранньому віці він разом із сім’єю мав евакуюватися після Чорнобильської трагедії.
«Доля двічі випробовувала його. Вперше – Чорнобильська катастрофа змусила покинути рідний дім й переселитися у нашу громаду. Переяслав став для нього й його сім’ї другим домом. А зараз ворог забрав його життя. Ми приклоняємося сьогодні перед ним. На жаль, Алея Слава поповнилася ще одним воїном – Ігорем. Вічна тобі пам’ять. Царство небесне. Дякую тобі за все, що зробив для нас. Дякуємо усім збройним силам, українцям, які зараз воюють й захищають державу й кожного з нас. Слава Україні», – звернувся мер Переяслава.
Офіцер 1 відділу Бориспільського РТЦК та СП Володимир Мамітько висловив слова співчуття сім’ї та близьким захисника.
«Короткий військовий досвід. Але підрозділ спеціального призначення. Але неважливо скільки ти воював: з 2014 чи з 2022 року. Ти одягнув нашу військову форму й вже став героєм. Людмила, запам’ятай, ти дружина героя. Діти, ви діти героя. Дякую, Ігоре, за короткий, але дуже важкий шлях…», – промовив військовий, стримуючи сльози.
Ігоря згадують, як вірного друга, гарного товариша й світлу людину
«Ігор із сім’ї переселенців. Прибув він до нас у 4 гімназію у 7 чи 8 клас. Хлопець був дуже позитивний. Відмінником не був, але гарно вчився. Був гарним другом, який завжди приходив на допомогу. Тільки позитивні спогади про Ігоря», – розповів товариш, з яким разом навчалися у стінах закладу.
Однокласниця Лариса розповідає, що Ігор був хорошим і добрим хлопцем.
«Він завжди був привітним, нікого не ображав. З ним усі гарно товаришували, як хлопці, так і дівчата… Як дізналася про загибель… (стримує сльози – ред.)… Дуже шкода. Такі молоді хлопці… Залишилися тільки гарні спогади…», – розповідає жінка.
Ігор Володимирович був призваний до лав війська у квітні 2024 року. Пройшов підготовку, після якої його підрозділ було відправлено на лінію зіткнення з ворогом.
Близькі земляка розповідають, що ще на початку червня з ним був зв’язок. Однак 16 числа воїн загинув при виконанні завдань по недопущенню просування противника в районі населеного пункту Красногорівка, Донецької області.
Вічна пам’ять Ігорю, вічна слава його подвигу. Щирі співчуття рідним та близьким.
Напередодні стало відомо про ще одну втрату для громади. Внаслідок удару ворожого FPV-дрона загинув воїн з Переяслава Дмитро Старков.
