У четвер, 12 листопада, Переяславська громада провела в останню земну дорогу воїна Олександра Стародуба. Два роки захисник вважався зниклим безвісти, і лише нещодавно стало відомо про його загибель на Донеччині. Попри те, що Герой народився та виріс в іншому регіоні, свій вічний спокій він знайшов на переяславській землі, де нині мешкає його єдина близька людина.
Олександр Миколайович Стародуб народився 17 лютого 1983 року. Його життєвий шлях змалку був сповнений випробувань: мама хлопчика померла, коли йому було лише 12 років, і його вихованням опікувалися дідусь із бабусею. Попри всі труднощі, Олександр виріс доброю, щирою та відкритою людиною. Сьогодні єдиною з його родини залишилася дружина рідного дядька, Тамара Олексіївна.
«Саша залишився зовсім один, дуже тулився до нас із чоловіком. А коли чоловік помер, я проводжала Сашу в армію, як рідного сина», – згадує зі сльозами жінка. Сама вона була змушена евакуюватися з Донеччини до Переяслава через бойові дії. «Я живу зовсім одна, і дякую Богу, що хоча б тіло Саші тепер передали цій землі», – додає вона.
До лав Збройних Сил України Олександра призвали у 2022 році Синельниківським РТЦК та СП на Дніпропетровщині. Він боронив країну на посаді оператора відділення радіоелектронної боротьби (РЕБ) взводу радіоелектронної боротьби військової частини А4862.
Зв’язок із захисником обірвався 30 вересня 2022 року. Довгих два роки Олександр Стародуб мав статус зниклого безвісти, і тільки нещодавно стало відомо, що того дня Герой загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новогродівка Покровського району.
Чин відспівування воїна відбувся у Свято-Успенському соборі. Віддати шану Герою прийшли небайдужі містяни, представники міської влади та виконавчого комітету.
Священнослужитель ПЦУ Іван Поліжак, звертаючись до присутніх, наголосив на великій ціні свободи, яку щодня платять українські воїни:
«Скільки сліз ми вже виплакали у цьому святому храмі, прощаючись із тими, хто віддає життя за нашу незалежність. Найбільший біль – це чекати, мати надію, що рідна людина повернеться, а потім зустрічати її «на щиті». Олександр виконав найбільшу євангельську заповідь – віддав життя за ближніх. Він боронив нас від ворога до останнього подиху. Ми маємо завжди пам’ятати їхню велику жертву заради нашого майбутнього. Вічна шана та спокій нашому Герою».
Міський голова Переяслава Вячеслав Саулко під час церемонії прощання підкреслив, що для громади кожен полеглий захисник стає рідним:
«Сьогодні в цьому славетному храмі ми проводжаємо воїна, який не є уродженцем нашої громади. Він загинув у пеклі Донеччини, де полягли сотні наших оборонців. Але на передовій немає чужих, там вони всі разом, всі українці. І сьогодні переяславці прийшли сюди, не ділячи героїв на своїх і чужих. Олександр назавжди залишиться в повазі нашої громади і знайде своє місце на Алеї Героїв».
Поховали українського захисника з усіма військовими почестями на Заальтицькому кладовищі у Переяславі. Вічна пам’ять і слава Герою!
