Ще один захисник з Переяславської громади поповнив ряди Небесного війська. Сьогодні, 15 серпня, містяни попрощалися з Героєм Андрієм Одинцем, повідомляє Proslav. Йому назавжди 46 років.
Андрій Олександрович народився 18 жовтня 1977 року. Закінчив переяславську школу №5. У пам’яті друзів він залишиться добрим та усміхненим. Однокласниця пані Інна пригадує, що у школі Андрій був добрим, чуйним, веселим хлопцем:
– Хоч низенького зросту, а більше від усіх підтягувався на турніку! Таким живчиком був, завжди веселий, завжди поспішав на допомогу.
Чоловік не встиг створити сім’ю, але міг це зробити і мати щасливе життя, якби не клятий російський ворог, який прийшов з війною в Україну.
З 2003 по 2015 роки Андрій Одинець проходив службу в шостому навчальному полку, сформованого з навчальної 281-ї гарматної артилерійської бригади. У 2015 році полк був розформований, а на його фондах створили 43-тю окрему артилерійську бригаду великої потужності.
Коли у 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення, Андрій Одинець добровольцем пішов захищати свою землю. Служив старшим стрільцем-оператором другого стрілецького відділення у складі 36-го окремого стрілецького батальйону «Степові вовки» 61-ї окремої механізованої бригади.
Командування відгукується про нього як порядну людину, відповідального бійця, якого дуже цінували в підрозділі, зазначили у І відділі Бориспільського РТЦК.
Свій останній бій захисник прийняв у районі населеного пункту Водяне Волноваського району Донецької області. Його життя обірвалося 7 серпня 2024 року.
Громада зустріла Героя «на щиті», схиливши голови в скорботі, встеляючи його останній земний шлях квітами. Отці Православної церкви України відспівали полеглого воїна Андрія у Храмі Воскресіння Христового. Від храму траурна процесія вирушила до місця останнього спочинку оборонця.
Щирі співчуття близьким висловила секретарка міської ради Лідія Оверчук.
– Над нами чисте світле небо, світить сонце, а з очей – дощ журби та болю за нашими загиблими синами, братами, батьками. Так влаштований світ, що хтось дуже боїться, а хтось – переборює страх і йде нас захищати. Воїн Андрій це зробив, він не думав, що буде з ним, і віддав своє життя за кожного з нас. Ми живемо завдяки нашим Героям, яких уже дуже багато в нашій громаді. Але я не хочу більше Героїв, і жодна людина не хоче, ми хочемо живих наших родичів! Низько вклоняємося нашому захиснику, нашим Збройним Силам за їхній подвиг, – зі сльозами на очах промовила Лідія Миколаївна.
За дорученням І відділу Бориспільського РТЦК та СП до присутніх звернувся представник ДФТГ-2 Олександр Молоткін:
– Чорні дні переживає наша громада, а в рідних просто вирвали шматок серця. Ненависна орда чомусь думає, що ми не маємо права жити на Богом нам даній землі за нашими звичаями й законами. І лише тонка лінія на карті, яка відділяє світло від темряви, складається із сотень тисяч тіл і сердець Андрія і його побратимів. Долаючи страх і відчай, Андрій став на захист України. Його дух не могло зламати ніщо, але, на превеликий жаль, його тіло зламало кацапське залізяччя. Українці ніколи й ні перед ким не схилять коліна, лише перед нашими Героями. Дякуємо нашому воїну Андрію.
Поховали Андрія Одинця з усіма релігійними і військовими почестями на Андрушівському кладовищі. Вічна і світла пам’ять та незгасима слава Герою.
Нагадаємо, напередодні у Переяславі попрощалися з 53-річним Героєм Борисом Дудкою.
