На базі переяславського університету розпочав діяльність кіноклуб DOCUDAYS UA при ГО «Академія розвитку громадянського суспільства». Днями охочі переяславці мали змогу переглянули та обговорити документальну стрічку «Bellingcat: Правда в світі постправди» від режисера Ганса Пула, розповідає Proslav.
Проєкт показу документального кіно – не перша ініціатива ГО «АРГС» у Переяславській громаді
Кінопоказ модерував співзасновник ГО «АРГС», нині працівник університету Денис Скрипець. Розповів, що угоду про створення кіноклубу підписали з ГО «Докудейз» у вересні цього року. Зазначив, що проєкт на базі вишу починає свій відлік за підтримки бібліотеки закладу та відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю, а також соціально-гуманітарного відділу.
За мету організатори кіноклубу ставлять підсилення навичок боротьби із фейками й усвідомлення необхідність відповідального ставлення до інформації, покращення навичок критичного мислення та фактчекінгу.
Принагідно Денис Скрипець відзначив, що ГО «АРГС» спільно з університетом та небайдужими мешканцями міста, впровадили вже декілька проєктів для розвитку молоді та жителів міста. Серед них:
- створення вуличного простору у рамках проєкту «Віднова.UA»,
- створення молодіжного простору «ТВіСт» в рамках програми «ТРИМАЙ», що впроваджувалася Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) у партнерстві з громадською організацією YouthUP,
- запуск мобільної аудіовізуальної студії «KONTENTA».
Про що фільм «Bellingcat: Правда в світі постправди»?
Фільм розповідає про можливості роботи з відкритими джерелами, занурюючи глядачів у неповторний світ колективу «громадянських журналістських розслідувань», відомого під назвою Bellingcat. Команда Bellingcat розслідує резонансні справи (від катастрофи MH17 до отруєння російського шпигуна у Сполученому Королівстві), шукаючи правду та борючись за журналістську чесність у часи фейкових новин і суперечливих фактів.
Варто зазначити, що стрічка отримала ряд нагород, серед них приз журі за найкращий повнометражний фільм на San Francisco DocFest Awards 2019 й Документальний фільм на Міжнародній премії «Еммі» 2019.
Якими були враження глядачів, або «Чому, коли всі розуміють що в цьому є чимала вина путіна, усі світові лідери багато років поспіль тиснуть йому руку, підтримують з ним стосунки?»
Після перегляду розпочалося жваве обговорення. Присутні зійшлися на тому, що фільм став чудовим приводом замислитися над розвитком сучасних технологій у пошуку істини та впливу розслідувальної журналістики на світ.
Приміром студент-історик Олександр Павленко зізнався, що його вразило те, що ці люди були звичайними волонтерами з яких одразу ж виросла потужна команда, що взяла участь у розслідуванні, та активно допомагала міжнародному слідству.
«Просто не віриться, як вони можуть робити настільки титанічну роботу. Знають і зважають навіть на найдрібніші моменти», – зауважив Олександр.
Натомість бібліотекарка Інна Корж констатувала, що показане у стрічці – це колосальна праця з ризиком для життя і здоров’я. Водночас побачене породило в голові безліч важливих питань.
«Прикро, що, попри таке розслідування, його головні винуватці так ніколи і не будуть покарані. Чому, коли всі розуміють, що в цьому є чимала вина путіна, усі світові лідери багато років поспіль тиснуть йому руку, підтримують з ним стосунки? Як дивитися в очі родичам, громадяни країн яких загинули? Де демократія і цінності, про які пишуть у книгах? Чому єдиним покаранням для нього буде тільки смерть, якщо це так важливо для живих?», – зрезонувала Корж. Після активного обговорення, присутні зійшлися у сподіванні на те, що культ путіна у згадці про нього, по його смерті, буде співзвучний тому, у якому контексті нині згадують про гітлера чи сталіна.
Журналіст Proslav був присутній на кінопоказі в ролі запрошеного експерта
У якості запрошеного експерта до кінопоказу залучили журналіста Proslav Максима Левченка. Коментуючи побачене, акцентував увагу присутніх на можливостях роботи з відкритими джерелами, феномені «громадянських журналістських розслідувань»:
«Насправді на локальному рівні журналістам лише зрідка вдається займатися справді резонансними і великими розслідуваннями, але вони є, й тут теж доводиться вдаватися до осінт-технологій, які ми частково бачимо у цьому фільмі, і які активно опроявили себе після повномасштабного вторгнення росіян 24 лютого 2022 року. Згадаймо агенцію «Molfar», осінт-відділи «Української правди», «Телебачення Торонто» чи «Bihus.info», де наразі діють спеціальні відділи для таких розслідувань і мають надвеликий інструментарій – відкриті реєстри, соцмережі, бази даних, гугл-мапи тощо. Усе це в своїй роботі іноді використовую і я, і мої колеги».
Принагідно зауважив, що, хоч винуватці й справді не завжди залишаються покарані, але розслідувальна журналістика, бодай, привертає увагу суспільства й створює дискурс навколо персоналій, стає «плямами на їх репутації».
«Багато тримається на ініціативі та небайдужості таких рослідувачів, і зараз у всіх охочих є багато можливостей ставати співрозслідувачами та допомагати журналістам, ініціювати та проводити власні розслідування, волонтерити у цьому напрямі».
Додав, що для того, аби мати повну палітру перевіреної і достовірної інформації, достатньо бути підписаним на видання з білого списку медіа в соцмережах, спільноти регіональної філії «Суспільного» та ще кілька перевірених місцевих та регіональних видань, зокрема й Prolav. Надалі коротко розповів про те, як перевіряти інформацію на достовірність на побутовому рівні. Нагадаємо, що цій тематиці на нашому сайті присвячено цілий розділ.
Наостанок розбиралися у тому, що таке постправда та будували плани щодо майбутніх кінопоказів
Надалі модератор Денис Скрипець поцікавився у присутніх розумінням поняття «постправда» . Згідно зі словником Oxford Dictionaries, концепція «постправди» існувала протягом десятиліття, але вони помітили сплеск у частоті його вживання цього року після референдуму у Великій Британії та президентських виборів у США. Слово також почали використовувати з іменником у виразі «політика постправди».
«Ми живемо у світі такого інформаційного потоку, коли бачимо «післяправдивий світ». Себто люди можуть прийняти за правду що завгодно, і аби знати дійсність слід, на жаль, дуже сильно напружувати свій розум. Особливо читаючи щось у соцмережах. Завжди зважайте на те, яку емоцію у вас викликає той чи інший допис чи відео – можливо, вам він вас до чогось спонукає, намагається переважити думку в інший бік, викликати злість чи розпач. Завжди перевіряйте будь яку інформацію»
Наостанок модератор та експерт поцікавились тим, документальні стрічки якої тематики присутні хотіли б переглянути надалі – найпопулярнішим стало побажання переглядати документально-історичні стрічки про персоналії й постаті, зокрема відомих і невідомих українців. Як зазначив Скрипець, такі стрічки, зокрема короткометражні, є в бібліотеці «DOCUDAYS UA» і це неодмінно врахують при подальшому плануванні кінопоказів для широкої аудиторії, зокрема вікової.
Було анонсовано, що незабаром в рамках проєкту в університеті покажуть стрічку «Синдром Гамлета» від режисерів Ельвіри Нєвєри й Пьотра Росоловського. Про дату, час та місце буде повідомлено додатково.
