Є жінки, чиї імена зрідка можна почути серед суспільства. Проте їхня боротьба та внесок у розбудову української держави заслуговують на особливе звучання. Про жінок, які змінили Україну, інформує Proslav з посиланням на Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.
Ольга Басараб (1889-1924)
Ольга Басараб – громадська та політична діячка, членкиня Союзу українок та Українського жіночого союзу. Розвідниця, учасниця визвольного руху, зв’язкова полковника Євгена Коновальця, співпрацювала з Українською військовою організацією.
У 1924 році Ольгу заарештувала польська поліція, вона загинула від тортур у львівській в’язниці. На прикладі Ольги виросло покоління молоді, яке приєдналося до підпільної боротьби ОУН та УПА, називавши свої загони на її честь.
Катерина Зарицька (1914-1986)
Катерина Зарицька – організаторка та керівниця Українського Червоного Хреста, зв’язкова головнокомандувача УПА Романа Шухевича.
У 1947 році її заарештували радянські спецслужби, засудили до 25 років таборів. Частину терміну Катерина відбула в таборі суворого режиму в Мордовії. Після звільнення жила під постійним наглядом кдб, але не зрадила своїх ідей.
Ніна Караванська (1926-1998)
Ніна Караванська – дисидентка, лікарка-мікробіологиня та правозахисниця, одна із засновниць Української Гельсінської групи. Вона виступала проти порушень прав людини в СРСР, за що зазнала переслідувань. У 1971 році Ніну заарештували та засудили до 4 років таборів за «антирадянську агітацію».
Після звільнення емігрувала до США, де продовжувала боротися за права українців і підтримувала радянських політвʼязнів.
Олена Антонів (1937-1986)
Олена Антонів – лікарка, громадська діячка. Підтримувала українських політвʼязнів, зокрема свого чоловіка Вʼячеслава Чорновола. Збирала інформацію про репресії та передавала за кордон. Виготовляла, зберігала та розповсюджувала літературу самвидаву, зокрема «Український вісник».
Через свою діяльність зазнавала тиску з боку кдб. У 1980-1985 роках багато часу провела в тюменській області, розділивши долю другого чоловіка-засланця – Зеновія Красівського.
Ярослава Стецько (1920-2003)
Ярослава Стецько – політична діячка, співорганізаторка Червоного Хреста УПА, жіночої мережі та юнацтва ОУН. Вона стала дружиною голови ОУНР Ярослава Стецька, і після його загибелі очолила організацію. Ярослава також представляла українську справу на міжнародній арені.
Очолювала Конгрес Українських Націоналістів із 1992 року. У 1991-2001 роках була головою проводу ОУН(б).
Тим часом розповідаємо, хто з українців отримував «Оскар» за всю історію премії.
