Традиційно у третю неділю вересня Переяслав відзначає День міста. Проте в умовах сучасної війни за Незалежність усе частіше лунають думки про необхідність переосмислення цієї дати, адже нинішнє свято прив’язане до подій Другої світової війни. Відома переяславська історикиня та краєзнавиця Людмила Набок на своїй фейсбук-сторінці поділилася ґрунтовним дослідженням про те, як зароджувалася традиція святкування Дня міста, які історичні перипетії її супроводжували та які дати можуть стати альтернативою у майбутньому, передає Proslav.
Як Переяслав святкував своє 1000-ліття
Мало хто знає, але вперше Переяслав гучно святкував не просто День міста, а свій тисячолітній ювілей ще на початку ХХ століття. Спеціальний кореспондент журналу «Нива», побувавши на урочистостях у 1907 році, залишив такі красномовні спогади:
«В одному із закутків Полтавської губернії, в стороні від Дніпра знайшло притулок невеличке і занепале містечко Переяслав. Але це невеличке містечко має дуже велике минуле, настільки велике, що навіть дивно вимовити цифру років, які вже прожиті ним на білому світі: тисяча літ! Навіть Москва налічує від роду менше 800 літ… І лише Київ, що випливає золотими главами своїх монастирів зі щільного туману сивої давнини, а також ще дуже мало міст можуть посперечатися з цього приводу з повітовим містом Полтавської губернії».
За словами Людмили Набок, автор статті, хоч і вжив зневажливі епітети щодо тогочасного економічного стану міста, щиро позаздрив його величному родоводу. А ідея такого масштабного святкування зародилася з невеличкої замітки в журналі «Новое время» від 1894 року. Тоді генерал-лейтенант Олександр Савельєв у своїй промові зауважив, що 1893 рік мав би стати роком 900-річчя Переяслава.
За цю репліку вхопився дослідник історії Андрій Стороженко. Вивчивши давньоруські літописи, до 1900 року він дійшов висновку: Переяслав має святкувати тисячоліття не від 993 року (коли за легендою князь Володимир заснував місто), а від літописної згадки про похід князя Олега на Царгород. Таким чином, ювілей припадав на 1907 рік. Київське історичне товариство Нестора Літописця після довгих дебатів підтримало цю ідею.
Ініціатором самого свята став заступник міського голови Яків Совачов. Датою обрали 15 липня – день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира.
В програму входило служіння молебню, екстрене урочисте засідання думи, видання друкованої брошури історії Переяслава, відкриття народної початкової школи, встановлення пам’ятника тисячоліттю. З пропозиціями про спільне святкування і матеріальні витрати міська дума звернулась до земського зібрання. Члени земства прихильно поставилися до ідей думи, запропонувавши замість пам’ятника збудувати народний дім з бібліотекою (який зрештою звели у 1910 році).
Проте, як зазначає краєзнавиця, переяславці зрадили б собі, якби не заявили про свої політичні амбіції. Напередодні свята в центрі міста зібралася молодь під проводом сестри голови Петербурзької ради робітничих депутатів Хрустальова-Носаря. Тільки-но мітингувальники почали виголошувати політичні ідеї, на площу верхи увірвався загін донських козаків. Учасників заарештували та кинули до в’язниці, а величезний натовп містян супроводжував їх на всьому шляху. Далі святкування продовжилося за планом.
Радянське відновлення традиції та гімн Переяслава
З 1907-го і аж до 1986 року Переяслав гучно відзначав різні події, але тільки не День свого заснування. І лише в 1986 році, за пропозицією завідувачки відділу культури Галини Іванівни Глушко, відбулося свято міста Переяслава-Хмельницького. Його головною концепцією стало саме висвітлення давності історичного життя міста.
Щодо дня і місяця святкування тоді пропонувалися різні варіанти – 24 липня або 3 серпня. Зрештою зупинилися на 21 вересня. Як зазначає Людмила Набок, це була найбільш комфортна дата: розпочинався навчальний рік, завершувався відпускний сезон. До того ж її ідеологічно приурочили до днів визволення міста від німецько-фашистських загарбників.
Місцем проведення стала площа Богдана Хмельницького. Головними акцентами перших святкувань були виступи художніх колективів, марші спортивних секцій, інсценізація літописних подій з історії міста, пошанування ветеранів праці та Другої світової війни, віншування подружніх пар, а також виставки квітів, дитячих малюнків і історико-документальних матеріалів.
Формат настільки сподобався переяславцям, що свято стало щорічним, а його масштаб постійно зростав: згодом додалися виставки місцевих підприємств, книжкові ярмарки, містечка народної творчості та спортивні естафети.
Як народився гімн Переяслава
Ще у 1987 році до Дня міста міська рада Переяслава вперше замовила присвячену йому пісню (слова А. Драгомирецького, музика В. Міщенка), якою кілька років поспіль розпочинали всі заходи.
До 2003 року з’явилося ще декілька пісень про Переяслав, які вперше лунали саме на День міста. Серед їхніх авторів – творчі тандеми О. Демиденка і В. Кас’янова, О. Матвієнка і О. Гриценка, П. Ярмоленка і М. Губаря, а також авторська пісня Г. Кутас. А у 2009 році сесія міської ради офіційно затвердила славень Переяслава (музика П. Мрежука, слова О. Демиденка). Зі змінами, внесеними у 2020 році, він і донині залишається офіційною музичною візитівкою міста.
Чому дата Дня міста потребує переосмислення
Святкування Дня міста у третю неділю вересня міцно увійшло у звичку жителів. Як пояснює історикиня, це справді зручна «перехідна» дата з точки зору кліматичного та туристичного сезонів. Проте її головна проблема – прив’язка до днів «визволення» від нацистів. Людмила Набок наголошує:
«Ми зараз, у роки страшної війни за Незалежність нашої держави розуміємо: в місто не прийшла українська влада, а один окупаційний режим змінив інший. Незалежність і справжнє визволення відбулось в 1991 році, а в 1943 році було вигнання. Подібні вигнання загарбників відбувались і в 993-му, і в 1630-му, і в 1648-му, і в 1918 роках».
Історикиня пропонує звернути увагу на інші знакові історичні дати, які могли б стати новим Днем міста. Серед них 20 лютого 1054 року, коли князь Всеволод Ярославич став першим удільним переяславським князем. Не менш важливою є дата 18 квітня 1185 року – день поховання князя Володимира Глібовича, коли в літописі вперше згадується назва «Україна». Також розглядаються 6 березня 1585 року (надання Магдебурзького права), 13 листопада 1975 року (надання статусу міста обласного підпорядкування) або ж церковний підхід – 15 липня, день святого Володимира, коли місто вперше святкувало своє тисячоліття.
Підсумовуючи, Людмила Набок підкреслює: місто з понад 1100-річною історією не повинно бути жорстко прив’язаним до подій 80-річної давнини.
«З приводу нової дати для Дня міста можна і треба дискутувати, тому що Переяслав з понад 1100-річною історією, не має бути прив’язаним до подій 80-річної давнини, проте дискусія про визначення дати проведення Дня міста має бути проведена тільки після Перемоги над рашистами і за участю воїнів – захисників нашої Незалежності, нашого життя. Зрештою, можна визначити день, не прив’язуючись до конкретної дати», – резюмує дослідниця.
Перегляньте також ці наші публікації:
