Напередодні 40-х роковин трагедії на Чорнобильській АЕС у Переяславі відбулася знакова мистецька подія. В Університеті Григорія Сковороди презентували полотно «Чорнобильська Мадонна», яке понад два десятиліття зберігалося в особистому архіві авторки – мисткині Ольги Стрілець. Proslav першим побачив відновлену роботу, що стала маніфестом пам’яті та надії для всього регіону.
Експозиція однієї картини відкрилася в аудиторії етнодизайну (№325) на факультеті мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології університету. Поява цієї роботи саме в Переяславі є глибоко символічною, адже вона фактично «воскресла» після тривалого забуття спеціально до ювілейних роковин. Ольга Володимирівна Стрілець, яка є членом Національної спілки дизайнерів України, власноруч готувала щільний натуральний атлас до виставки, обережно відновлюючи тканину, що роками зберігала в собі енергію пережитого болю. Переяславці зможуть оглянути твір, виконаний у складній техніці гарячого батику, протягом найближчих кількох тижнів.
Мистецьке полотно вражає багатошаровістю та трагізмом
У центрі композиції – Чорнобильська Мадонна в моменті найвищого відчаю: її хустка падає з плечей, а руки розкриті в безсиллі перед лихом. Поруч зображена вагітна жінка, яка закриває обличчя руками, та дівчинка з порожнім гніздом – символи спорожнілої землі, де на десятиліття зупинилося життя. Навіть традиційне українське Дерево Життя на картині виглядає зламаним, хоча й продовжує оберігати людські душі.
Ольга Стрілець вважає роботу частиною особистої хроніки
До переїзду в Переяслав Ольга Володимирівна жила в Богуславі, що належав до четвертої зони радіації, та втратила близького родича-ліквідатора. Викладаючи в місцевому коледжі, вона щодня бачила дітей-переселенців із Прип’яті, чиї спогади й стали основою твору.
«Я пережила це все разом зі своїми студентами; вони розповідали, як їх забирали з домівок, як спалювали їхні речі – це була справжня душевна смерть, і я бачила, як ці діти просто мліли й падали на заняттях від хвороб», – згадує художниця, пояснюючи, чому кожен штрих на атласі просякнутий реальним болем.
Попри фіолетові відтінки землі, що «стогне» від радіації, фінал картини несе світло. У верхній частині полотна художниця зобразила хлопчиків із книжкою – це символ нового покоління, яке має відродити життєдайну силу країни. Ольга Володимирівна переконана, що саме мудрість сучасних українців стане тим магнітом, що поверне життя на Богом дану землю. Фіолетовий колір у роботі мисткиня трактує не лише як тривогу, а й як колір великої надії, що пробивається крізь блакитні відтінки майбутнього відродження.
Нагадаємо, днями ліквідаторка аварії на ЧАЕС Валентина Купрієнко читала свою поезію в Переяславі, мистецькі колективи захищали свої звання перед столичним журі, а у клубі мікрорайону Борисівка відкрили тематичну фотовиставку
